Консервативна Платформа
  • Новини
  • Антиімперський фронт
  • Зброя
  • Геополітика
  • Заходи
Неділя, 15 Березня, 2026
  • Аналітика
  • Позиція
  • Публікації
  • Світогляд
  • Українська
Консервативна Платформа
  • Новини
  • Антиімперський фронт
  • Зброя
  • Геополітика
  • Заходи
Консервативна Платформа
Консервативна Платформа
  • Новини
  • Антиімперський фронт
  • Зброя
  • Геополітика
  • Заходи
Copyright 2021 - All Right Reserved
Війна

Аналоги Humvee, MaxxPro і M113 на полі бою: ексклюзивне відео бою спецпідрозділу Сил оборони

від Юрій Гончаренко 21 Лютого, 2024

Бійці Сил оборони України завадили ворожій ДРГ зайти в тил до наших військ

У розпорядженні Defense Express опинилося відео бою одного зі спецпідрозділів Сил оборони України, в якому наші військові використовують саморобні аналоги американського бронеавтомобіля HMMWV (Humvee) та бронетранспортерів MaxxPro і M113 під назвами “Характерник”, “Сікач” та “Лис” відповідно.

Бій проходив проти ворожої диверсійно-розвідувальної групи. Як стверджує джерело, яке надало відео, подія відбулася в середині лютого на Запорізькому напрямку.

"Характерник" — аналог Humvee
“Характерник” — аналог Humvee

Ворог мав намір зайти у тил до наших військ, але його вчасно виявили з розвідувального безпілотника. На перехоплення групи висунувся український підрозділ, підсилений бронетехнікою.

"Лис" — аналог M113
“Лис” — аналог M113

Як відзначає джерело, нашим захисникам вдалося без втрат витиснути ворога на окуповані території. Чи є втрати у російського окупаційного війська під час цього бою — не повідомляється.

"Сікач" є аналогом бронетранспортера MaxxPro
“Сікач” є аналогом бронетранспортера MaxxPro

Минулого місяця у виданні OBOZ.UA розповідали, що деякі підрозділи Сил оборони України через дефіцит бронетехніки використовують на полі бою аналоги різних американських машин — йдеться про кустарне виготовлення техніки з темпом по п’ять машин на місяць. На кадрах демонструвався броньований автомобіль “Характерник”, який є аналогом легендарного бронеавтомобіля HMMWV або Humvee, а також “Сікач”, який візуально нагадує колісний бронетранспортер MaxxPro.

А раніше у цьому місяці Головне управління розвідки Міноборони України в одному зі своїх повідомлень розповідало, що під час оборонної операції на Авдіївському напрямку “розвідники використовували зокрема бойові бронь

21 Лютого, 2024 146 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Аналітика

Від імені месенджера Telegram з журналістами говорить підробна/фейкова особа?

від Юрій Гончаренко 17 Лютого, 2024

Про це йдеться в матеріалі “Хто ти, містер/товариш Ремі Вон/Remi Vaughn?” Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA.

Переважна більшість українців користується месенджером Telegram, пишуть дослідники. Для більшості він станом на сьогодні є інструментом, яким громадяни користуються для отримання новин, попри його всім відоме російське походження. Це викликає постійні дискусії, сумніви в безпеці та пропозиції обмежити чи заборонити його використання.

Також всім відомий і засновник платформи Павло Дуров. Проте майже ніхто не задумується, а хто публічно коментує ці звинувачення на адресу месенджера, хто взагалі говорить з суспільствами від імені компанії.

В InfoLight.UA зацікавилися цим питанням через розвиток подій після 14 лютого, коли спочатку представник Головного управління розвідки Андрій Юсов на заході у Media Center Ukraine заявив, серед іншого:

Що стосується Telegram, загрози реальні й слушні. Йдеться не про окремих користувачів чи не про окремих медіа, які представлені на цій платформі – питання до самої платформи. Вона містить у собі цілу низку загроз для інформаційної й не тільки інформаційної безпеки у нашій країні. Тому так, це питання, на яке треба давати відповідь. І я думаю, що це обов’язково відбудеться

15 лютого представник Telegram Ремі Вонг заявив у листі до LIGA.net, що месенджер “є і завжди був безпечним для українців та користувачів у всьому світі”.

Telegram був створений спеціально для захисту користувачів від російського стеження. Його засновника вислали з Росії ще до виходу Telegram за захист даних українців (Під час Євромайдану. – Ред.). Telegram є і завжди був безпечним для українців та користувачів у всьому світі

В InfoLight.UA зацікавилися особою Ремі Вонга, тому що не змогли знайти жодної фотографії цієї особи. З’ясували, що англійською його ім’я звучить як Remi Vaughn та що українською більш коректно писати Ремі Вон.

Простий і розширений пошук різними методами давав згадки лише про випадки коли ця людина писала сама в редакції ЗМІ, щоб повідомити якусь інформацію від імені Telegram. Це стосувалося як українських, так і світових ЗМІ.

Наприклад, Ліга, Детектор Медіа, Настоящєє Врємя, Антикор, CNBC, Politico.

Не допомогло дослідникам з InfoLight.UA і використання ChatGPT з відповідним запитом в спеціальному плагіні.

Я не зміг знайти жодних фотографій Ремі Вона, речника Telegram, у результатах пошуку. Здається, що можливо немає публічно доступних фотографій його в інтернеті, або вони можуть бути не легко доступні через простий веб-пошук. Якщо існують конкретні зображення, вони можуть не бути індексовані за простими пошуковими запитами або можуть бути збережені в приватному режимі.відповідь нейромережі.

InfoLight.UA зробили запит до пресслужби месенджера через вказані на сайті контакти та обіцяють опублікувати відповідь.

17 Лютого, 2024 179 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Аналітика

Буданов і “вбивство” Макрона – масштабний за задумом, але примітивний за виконанням фейк росії: розбір та спростування

від Юрій Гончаренко 14 Лютого, 2024

14 лютого російський сегмент інтернету почав рясніти повідомленнями про нібито спробу замаху на президента Франції Еманюеля Макрона. Його, начебто, готувався здійснити Президент України Володимир Зеленський, «операцію» курував Кирило Буданов, а запобіг замаху Валерій Залужний. Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA за допомогою систем відстеження наративів на базі штучного інтелекту перевірила цю інформацію.

Отже, в більшості публікацій від 14 лютого єдине джерело цієї “інформації” – відео дуже поганої якості з телевізора. Відео настільки погане, що переконатися чи це не діпфейк технічно неможливо.

Одразу звертаємо увагу, що на відео – російські субтитри, які ширше за телевізор в кадрі. Але ж за версією російської пропаганди, відео поширив користувач мережі X з ніком @Jose_FERNANDE8. І нібито це сюжет французького телебачення, France 24.

Користувач такий – є, а от сюжета на телебаченні – немає. Проте чи хвилює це росіян, зокрема – завжди натхненного в маячні так званого заступника голови Ради Безпеки російської федерації дмитра медведева.

Проте російські титри на відео з нібито Франції – не єдина прогалина цього фейку. Насправді, згадані у відео скріншоти з’явилися в мережі Телеграм ще 12 лютого.

Кожен, кому подобається вивчати недолугі “пекельні борошна”, може знайти тут щось для себе. Кожному в Україні зрозуміло, що навіть для суржика тут – занадто)

А ми публікуємо графік розвитку цього фейку та продовжуємо стежити за розвитком.

14 Лютого, 2024 168 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Війна

Спецпризначенці ГУР затримали та допитують найманців-вагнерівців в Судані

від Юрій Гончаренко 5 Лютого, 2024

Джерела Kyiv Post у спецслужбах України надали ексклюзивне відео, на якому видно, як елементи українського спецназу допитують полонених найманців ПВК “Вагнер” у Республіці Судан.

В одній частині відео видно, як оператори спецназу з бойової групи “Тимур”, що входить до складу Управління воєнної розвідки України (ГУР), оглядають військові автомобілі, на одній вантажівці видно сліди інтенсивних ударів зброєю через лобове скло та тіло солдата з емблемою ПВК “Вагнер” на пасажирському сидінні.

На пізніших кадрах видно, як український оператор допитує російськомовного полоненого. На відео він зізнається, що був частиною групи найманців ПВК “Вагнер”, яких відправили до Судану для повалення місцевого уряду.

«Яке у вас звання?» — запитує український боєць.

— Солдат, — відповідає найманець.

— Ваш підрозділ?

“ПВК “Вагнер”.

«Як ви потрапили сюди, до Судану?» — запитують його.

“Ми їхали через Центральноафриканську Республіку (ЦАР) до Хартума”, – відповідає найманець.

— Яка була мета?

«Повалити місцеву владу», — лунає відповідь.

— Скільки вас тут?

«100 осіб».

Крім того, двох африканських ув’язнених, імовірно завербованих найманцями ПВК “Вагнер”, допитують разом із російськомовним солдатом.

Український спецназ, за даними відкритих джерел, діє в Республіці Судан щонайменше кілька місяців.

Раніше з’явилося відео, на якому видно, як українські безпілотники знищують “російських найманців” та їхніх “місцевих партнерів-терористів” у Судані.

На кадрах, знятих “останніми тижнями” в невідомій частині африканської країни, видно три окремі удари по трьох різних транспортних засобах.

Джерела Kyiv Post у спецслужбах України повідомили: “Робота зі знищення російських найманців та їхніх місцевих партнерів-терористів у Судані, ймовірно, здійснюється українськими спецпризначенцями… Робота, яку ми запланували [в Судані], виконується”.

У листопаді 2023 року Kyiv Post отримала два відео, на яких нібито видно, як українські спецпризначенці полюють на найманців у країні.

Речник HUR, як правило, не підтверджує і не спростовує розміщення українських військовослужбовців на закордонних територіях, включаючи Республіку Судан.

Чому українські сили діють у Судані?

У травні 2023 року очільник ГУР Кирило Буданов пообіцяв “знищувати російських воєнних злочинців у будь-якій точці світу, де б вони не були”. Поточна спонсорована державою кампанія українських закордонних спецпризначенців з полювання на співробітників ПВК “Вагнер”, розгорнутих у Судані, відповідатиме обіцянці Буданова.

Росія разом із групою “Вагнера” брала безпосередню участь у перевороті в Судані у 2019 році, підтримуючи Хемедті та його бійців у конфлікті та постачаючи зброю. “Вагнер” також поставив ракети класу “земля-повітря” Силам швидкого реагування Судану (RSF).

Високопоставлене джерело в Судані повідомило CNN у 2023 році, що близько 90 відсотків зброї RSF надійшло від ПВК “Вагнер”. Цей канал постачання все ще відкритий, незважаючи на загибель лідера “Вагнера” Євгена Пригожина та його заступника Дмитра Уткіна в авіакатастрофі в Росії, повідомило джерело.

У вересні президент Зеленський заявив, що провів імпровізовану зустріч із головою Суверенної ради Судану Абдель Фаттахом аль-Бурханом під час подорожі ірландським аеропортом Шеннон.

“Ми обговорили наші спільні безпекові виклики, а саме діяльність незаконних збройних формувань, що фінансуються Росією”, – йдеться у дописі Зеленського в соцмережах.

5 Лютого, 2024 231 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Аналітика

Падіння Іл-76: важливі деталі

від Юрій Гончаренко 24 Січня, 2024

Коментар керівника Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрія Гончаренка щодо інформаційної складової подій навколо падіння Іл-76 у Білгородській області.

Якщо прибрати білий шум російської пропаганди та спокійно проаналізувати різноманітні повідомлення щодо падіння Іл-76, можна помітити неочевидні, на перший погляд, але важливі деталі. 

Перші повідомлення з Білгородської області, ще о 10:00 цього дня стосувалися оголошення повітряної тривоги у Білгороді. Зрозуміло, що оголошення повітряної тривоги для населення нехарактерно у випадках роботи ворожого ППО по повітряних цілях. 
Майже одразу в білгородських телеграм-каналах почали з’являтися повідомлення про нібито наявність «українського безпілотника літакового типу» в небі над Білгородом. Вже за кілька хвилин в місцевих чатах повідомили про спрацювання російського ППО, а також сліди від вибуху ракет. Z-блогери бадьоро і оперативно відрапортували про «пресечение террористической атаки киевского режима с применением БПЛА самолетного типа по объектам Российской Федерации» і «уничтожения беспилотника над Белгородской областью». 
І відразу після того мережею поширилося відоме відео з падінням Іл-76 міноборони рф. 

Прикметно, що багато росіян у своїх коментарях відразу логічно припустили, мовляв, «невже ми знову збили власний літак?». Зайве казати, що станом на зараз ні повідомлень про повітряну тривогу на Білгородщині, ні інформації про «збитий український БПЛА» на російських пабліках вже немає: пости або видалені, або змінені. 

Справжнім подарунком для російської пропаганди стали деякі українські ЗМІ, які з посиланням на неназвані «джерела» заявили про нібито збиття Іл-76 українськими Силами оборони. Без жодних подробиць, звісно, лише хайпові заголовки. 

Однак виникає питання: чим міг бути збитий російський Іл у цій місцевості, окрім російського ж ППО? Подібну дальність ураження має хіба що Петріот. Проте якби ця система була присутня на цій ділянці фронту, ми б ледь не щовечора спостерігали збиття російських «сушок», які регулярно тероризують прикордоння Сумщини та Харківщини.

Проте вкрай нелогічною здається ситуація, за якої українські Повітряні сили ігнорують ворожі винищувачі та бомбардувальники, проте цілять транспортник саме в день запланованого обміну військовополоненими та саме поблизу місця, де обмін мав відбутися. 

Але російський «шакалячий експрес» уже розігнався: «українці вбили українців американськими ракетами, терористи-бандерівці» і все в цьому дусі. За тим самим лекалом російська пропаганда працювала й у випадку теракту в Оленівці, і після збиття MH17. 

Особливого присмаку всій ситуації додає те, що на борт Іл-76 в останній момент не піднялися представники переговорної групи Міноборони рф генерал Егоров і депутат госдуми Шамсаил Саралієв. Що такого вони знали, що так раптово змінили свої плани? 

Вся ця ситуація — рівняння з багатьма невідомими, яке нам ще доведеться вирішити. Одне ясно точно: максимально синхронна робота російської пропаганди, вочевидь по заздалегідь зробленим заготовкам практично виключає «несподіваність» події для росіян, а має все більше ознак ретельно спланованої спецоперації.

Джерело: блог Юрія Гончаренка

24 Січня, 2024 231 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Війна

«Ворог знає: якщо працюємо ми — буде прорив або штурм». Історія братів зі спецпідрозділу KRAKEN

від Юрій Гончаренко 13 Січня, 2024

Черн і Лютий — брати родом з Буковини. До війни працювали в поліції і гадали, що військову форму не доведеться одягати. Проте лютий 2022 року змінив їхні плани на життя.

В інтерв’ю online.ua бійці спецпідрозділу KRAKEN розповіли про свій прихід на військову службу, бойові виходи, мотивацію та втрати.

Служба в спецпідрозділі KRAKEN

Чи був для вас очевидним факт, що війна у 2022 році набуде повномасштабного формату?

Черн: Я все життя буду згадувати історію, як за два дні до повномасштабного, 22 лютого, я сидів зі своїм кращим другом (який, до речі, зараз проходить службу в Артані) і якраз про це спілкувались. Я говорив, що не буде війни, що це банальна “гра м’язами”, спосіб до чогось нас примусити. А 24 лютого зрозумів, що помилявся.

На вашу думку, яку вагу мають введені санкції проти Росії?

Черн: Це значною мірою впливає не на користь країні-агресорці. Все працює, але ворог знаходить шляхи обходу введених санкцій: комплектуючі для оборонки закуповують, плюс є країни, котрі тримають курс “і вашим, і нашим”.

У нас є той самий потенціал. Наскільки мені відомо, ми маємо виробників БПЛА. На початку війни було порядка десь 30 виробників. Зараз більше 200. Проте чомусь це не фінансується і люди змушені самостійно шукати спонсорів.

В такому випадку, що Україну чекає надалі? Невже ізраїльський сценарій?

Черн: Залатається, обросте людським ресурсом… а ворог надалі буде нас випробовувати. Зараз прийшло розуміння того, що професійно боєздатна армія — це те, що мало б бути і не треба було це розвалювати з часів незалежності. Маючи такий ресурс тоді, зараз просити допомоги у всього світу? По-моєму не логічно. Ми зараз як “буферна зона”.

Та попри все це, маємо витримати. Та що говорити? Ми вже витримали. І надалі не варто опускати руки.

Треба росіянам “повибивати зуби” так, щоб їм більше не хотілося до нас лізти.

З чого почалась ваша військова служба? І чому ви вирішили поєднати життя з цією справою?

Лютий: Я до війни працював у поліції. Але незважаючи на те, що рапорт був вже написаний, згідно внутрішнього наказу мав допрацювати 3 місяці. Планував до друга в Данію. Але я просто не зміг дивитися як хлопці воюють, а ми “відсиджуємось”. Тому, вирішив піти служити. До речі, друг тепер з нами в підрозділі, допрацював контракт і одразу до нас.

Боєць спецпідрозділу KRAKEN за позивним Лютий

За яких обставин ви почали служити у підрозділі KRAKEN?

Лютий: На 24 лютого 2022 року я був вдома. Зателефонували з роботи, сказали прийти на загальний збір за 10-15 хвилин. Потім, коли надійшла інформація, всі почали розуміти, що коїться. Через деякий час я звільнився з поліції, певний час побув вдома. Потім вже я пройшов КМБ, підписав контракт і таким чином почав служити.

Черн: В моєму випадку, скоріше не я в KRAKEN, а навпаки — він до мене. В цю частину я потрапив не одразу.

Спочатку була 3449 Інтернаціонального легіону, здається, Запорізький напрям. Лише по створенню 0458 мене вже за якісь результати забрали до штурмовиків, а вже при переїзді до Харкова в розвідку. Тобто, з 0336 нас поєднали.

Чи будете продовжувати служити після війни ?

Черн: Як кажуть мої знайомі: поки пропонують — йди.

Як родина сприйняла ваш намір піти боронити державу?

Черн: Родина взагалі перші півроку не знала, де я. Я вміло викрутився, сказавши, що їду в Київ організовувати блокпости і тому інше.

Але мама завжди відчуває. В неї постійно були підозри. Бабуся й досі думає, що ми в Києві. Так то краще. Бо вона завжди мені каже: “Перший нікуди не лізь”.

Чи був для вас очевидним факт, що війна, котра бере початок з 2014 року, триваючи 9 років, настільки може змінити свій масштаб?

Лютий: Були думки, але і надія була, що все обійдеться. Та не так сталося, як гадалося.

Перші бойові виходи

Під час служби в спецпідрозділі KRAKEN, в яких бойових операціях ви брали участь?

Черн: В основному це напрямки Донецької, Харківської, Луганської областей. Найбільше запам’яталась операція під Соледаром… Це був справжній “зомбі апокаліпсис”… Реальність здавалась такою, і промайнули думки, що це моя остання операція, усвідомлював, що можу не вийти звідти…

Бійці спецпідрозділу KRAKEN під час виконання бойового завдання

Пригадуєте своє перше бойове хрещення?

Черн: О, таке на все життя запам’ятав.

Це ще був Запорізький напрямок. Планувався вихід. Тоді виходи планувались на добу чи декілька діб, тому ми одягались якомога тепліше. Це ж була весна. 18-20 градусів. Всі тепло одягнені, а в мене на той момент і нормального рюкзака не було…

На вихід взяв із собою купу наборів. До того ж, дізнався, що мене, як кріпиша, відразу кулеметником поставили. Пам’ятаю відчуття, коли в мене все перекосило, навіть руки. І уявіть собі — поле, земля вже оброблена, ерозія попрацювала плюс вітер, обстріли. Намагаюсь бігти, а виходить, що грузну в землю, бо на мені амуніція кілограмів 40 та і сам я добрий. Ніби біжу, а насправді максимум виходила швидка хода. Це найкумедніше!

Лютий: Навряд чи забуду таке. Я тоді був ще зовсім не “обстріляний” і одразу перший вихід під Бахмут — відбивати ворога якомога далі від останньої дороги в місто, більш відомої як “Дорога життя”.

Пам’ятаю, як зараз, той мандраж і переживання перед виходом, але як тільки вигружаєшся з броньовика, одразу все зайве зникає. Всі зайві думки зникають і просто робиш свою роботу, до якої так довго готувався. Той день був невдалий і в плані операції, так і особисто для мене, бо саме тоді було поранено мого рідного брата.

Я був за кілька метрів від нього, як прилетіла міна на дорогу. Я встиг пригнутись, а він — ні. Осколок влучив в нього і на щастя нічого не зачепив і застряг у м’язах. Але те, як я кричу: “Черн 300!!!” — застрягло в мене далеко в голові.

Бахмут. “Дорога життя”

Чи можете пригадати певні курйозні чи смішні, непередбачувані або навіть чудотворні моменти в період перебування на позиціях?

Черн: Під Соледаром було. Отже, сидимо, стримуємо всіма силами цілий ворожий батальон.

У нас все було сумарно плюс ТРошники, котрі прийшли і кажуть: “Ми пішли”. Ну от, вони дійсно пішли і заголили нам фланги.

Та я не розгубився. Пам’ятаю як розклав тормозок, сидячи спиною до ворога, і просто з хлопцями почали вечеряти та анекдоти травити. Чули як росіяни, десь на відстані 70 метрів, між собою розмовляють.

В мене на той момент не було ні тепловізійного, ні приціла, у мого товариша лише були. Він дозаряджав, а я по сектору відпрацьовував.

Було багато випадків, так всього не згадаєш: і пов’язані з прильотами поруч-поруч, і пов’язані з пораненнями, які виявились везучими — просто зайшло у тіло, пошкодило мясо, але життєво важливих органів не поранило. Я деякі уламки досі зберігаю, один прямо під Орденом «За мужність».

Лютий: Загалом кожен бойовий вихід, так чи інакше запам’ятовується. Або та ж евакуація 200-х, 300-х.

Чи змінила війна ваш погляд на життя?

Черн: Змінила. Війна — це біль і втрати. Для деяких людей — це можливість зрозуміти, де його місце, де він має бути і що має робити. Я, наприклад, зараз відчуваю себе на своєму місці і гадаю, які б не були мої кроки, як би я не помилявся — я до цього дійшов. Я тут приношу користь і хочу надалі продовжувати це робити.

Лютий: Так, змінила. В мене завжди була думка піти служити в якийсь спецпідрозділ, але постійно або не вистачало мотивації кардинально змінити своє життя, або були якісь обставини на стороні. А от початок повномасштабного вторгнення надав мені надзвичайно сильний поштовх до дій, завдяки чому я тут. Я роблю роботу, яка мені подобається, і про яку я дуже давно мріяв.

Виходить, підрозділ вас відкрив?

Черн: Воно до того йшло. Як би ти не просувався по службі, до тебе все одно приглядаються. І в більшій мірі не як до бійця, а як до людини в цілому, до особистих якостей та рис. Думаю, якщо я тут, то все ж таки зарекомендував себе. А далі будемо бачити.

Чи передаєте ви особистий досвід новачкам або товаришам?

Черн: Я скажу так — я командир, але простіше бути бійцем і відповідати особисто за себе і за товариша поруч — зліва і справа.

Зараз до нас приходять хлопці з цивільного життя, тому звісно ми ділимось своїм досвідом та знаннями. Та й самі намагаємось постійно вчитись.

Лютий: Та навіть взяти ті ж самі реч — всім ділимось: медсумки, пара взуття якісного… Якщо є можливість, завжди один одному все передаємо.

Ворога не треба недооцінювати

Кажуть: “Ворога треба знати в обличчя”. Чи могли б ви надати оцінку потенціалу нашого противника? В чому його сильні та слабкі сторони?

Лютий: Насамперед його (ворога — ред.) не треба недооцінювати, так як робить більшість українців, глузуючи. У нашого противника теж є і дрони, і новітні військові технології. Ми, в свою чергу, теж вчимось і вдосконалюємось, але їх хитрість в тому, що вони подають це так, ніби не вміють всім цим користуватись. Насправді ж, вони все знають і вміло цим користуються.

Черн: Наші ЗМІ зробили все можливе, щоб виставити окупантів “ваньками”. Але, не забуваймо — вони тримають в руках автомати! Їх ресурс набагато більший, ніж наш — і в кількісному, і в людському співвідношеннях, і в технічному оснащенні. Так, вони мають старе радянське озброєння, та зараз їх промисловість поставлена на такі “рейки”, що для нас є немаленькою проблемою. І якщо на початку війни ми ще мали перевагу хоча б у дронах, то зараз співвідношення не на нашу користь.

Що змушує бійців рухатись вперед

“Бути” і “робити” є головними правилами українських захисників. Виходячи із суті своїх власних цінностей, бійці демонструють найбільш видиму частину власної позиції —стійкість. Ваша єдність спрямована на реалізацію інтересів української сторони, ваші дії націлені на витіснення ворога. До якої тактики ви вдаєтесь, аби перекрити перевагу ворога?

Черн: Припинити тендера по 600 млн на будівництво стадіонів і направити ці кошти у потрібне русло. Особисто для мене — це максимально цинічно — дивитися як ремонтують дороги та по сто разів перекладають бруківку… Це ж має про щось говорити?

На цьому фоні здається, ніби все йде по заздалегідь спланованому сценарію, про який нам невідомо.

Я, звісно, не говорю за всіх, бо є люди, котрі дійсно займаються важливою справою саме там, де вони потрібні.

Що вас особисто мотивувало, мотивує знову і знову йти вперед, бити ворога?

Лютий: Це наші рідні, котрі знаходяться далеко від нас, а ворог — це саме той бар’єр, котрий необхідно здолати, аби знову опинитись у колі своїх близьких.

Але навіть на відстані наші рідні завжди поруч. Невеличкий оберіг від них — символ підтримки та любові від них, незважаючи на відстань.

Черн: Якщо і є певні незручності чи дискомфорт — все це терпиться. Єдине, до чого ніяк не звикнути — відсутність родини. Їх не вистачає.

Моментами хочеться відкрити душу, але товаришам такого не розповіси. В мене є друг з підрозділу “Артан” і ми з ним говоримо, але все одно дім і родину ніким і нічим не замінити. Пам’ятаю, коли я повернувся з відпустки, зрозумів, що мені не вистачило часу.

Чи завжди вдається слідувати заздалегідь продуманному плану під час виконання завдання?

Черн: Ми відходимо від плану завжди… Як би ми не планували, скільки б зусиль не докладали, десь щось піде не так. Ніколи завдання за планом не йде. По нашому плану, якщо є контакт з ворогом, то ми вже не розвідка, а штурмовики. Намагаємось мінімально засвітитись.

Як казав мій товариш: “Знаєш в чому біда? Ми, ніби на своїй землі, проте працюємо настільки крадькома, що здається, ніби на їхній (ворожій, — ред.)”.

Та, незважаючи ні на що, ми завжди шукаємо можливість ввести в оману противника.

Лютий: Розглядаємо кілька сценаріїв, наприклад, коли ще є необхідність евакуювати поранених. А інколи, дійсно, працюємо, як-то кажуть, на козацькому драйві.

Черн і Лютий. Фото з особистого архіву

Я так розумію, що були ситуації, коли ви з розвідників плавно ставали штурмовиками. Що є найскладнішим під час виконання спецоперацій?

Черн: Чекати. Не завжди треба йти тільки вперед. Бувають і були моменти, коли треба подумати як і відійти. Ситуації бувають різні. Необхідно поводитись так, щоб нікого не втратити, і щоб можна було бій прийняти. А всі втрати в основному на відході. Оце найгірше — не знати, коли тобі зайдуть в тил. А таке буває.

Які методи, котрими ви користуєтесь, змушують ворога панікувати, а можливо, здати позицію?

Лютий: Зазвичай, коли у ворога з’являється інформація, що на якомусь відрізку фронту працює наш підрозділ, вони надсилають підкріплення.

Ворог знає — якщо працюємо ми — значить в будь-якому випадку щось буде: прорив або штурм з нашого боку.

Ну, а ми, звісно, робимо зі свого боку все, щоб їм завадити стягувати додаткову військову силу.

Черн: Все залежить від планування, а вже потім враховуються особисті характеристики кожного бійця. Скажу по офіцерському складу і по керівникам, бо маю з чим порівняти: планування, як такого, не було.

Зараз нас бережуть, ретельно продумуємо кожен крок, аби максимально ефективно виконувати завдання. Це є показник доволі серйозного підрозділу. Є люди з різним досвідом. Прислухаються всі один до одного — потім обирають найнеобхідніше. Навіть там, де є маленькі групи, теж пропонуються толкові рішення. Але набагато краще нам, взагалі, з ворогом не бачитись.

Головні якості розвідника

Якими якостями має володіти розвідник?

Черн: Можу сказати суто на своєму прикладі, бо тут, у підрозділі, ми максимально “різношерстні”. Мені дуже допомогла холодна голова і холоднокровність. Деколи треба подумати і прийняти рішення дуже швидко. Характер тут грає свою роль. Ну, і як сказав мій товариш — зухвалість — деколи вона вирішує всю ситуацію.

Бійці спецпідрозділу KRAKEN

На що, в перш чергу, ставиться акцент під час тренувань?

Лютий: Фізична підготовка — завжди було і є, стрільба на полігоні, тактична медицина, марші…

Черн: Особисто мене, в першу чергу, неодноразово виручала особиста підготовка. Були, звісно, ситуації, де ти доходиш до кондиції і хочеться опустити руки. Але затискаєш зуби і все одно йдеш далі.

Тут відіграє велику роль сила волі та характер. Загалом, вся наша підготовка базується на характері. Решту скілів можна прокачати походу. Не існує людей, які взагалі ні на що не здатні. У кожного є хист та здібності до свого особистого. І найголовніше завдання толкового командира — знайти і розкрити бійця. Далі, людина займе свою нішу, буде ефективною і покаже високий результат.

Мені пощастило з групою, з хлопцями. Тут всі розуміють: куди йдуть і на що саме йдуть. “Задню” ніхто не вмикає. Тому в психологічному плані — прокачуємо чорний гумор. Жартуємо: “Скільки можна жити — пора вже помирати” і так далі.

Черн і Лютий. Тренування поміж роботою

Страх смерті та мрії на майбутнє

Чи боїтесь ви смерті?

Черн: Ми постійно про неї думаємо, але не боїмось. А чому її боятись? Єдине про що думаю і хвилює — немає чого дітям розповісти …

Війна — це час, коли віра, релігія та Бог об’єднані в єдине ціле. Навіть якщо людська свідомість не в змозі пізнати поняття сутності чогось вищого, події, ситуації, обставини ведуть нас до поняття віри.

Вона, подібно часу, немає рамок. Ми віримо — а отже, діємо.

Віра в Бога чи надприродні явища, віра у власні сили або у підтримку своїх побратимів — все це є визначальним критерієм місця кожного на війні і, врешті решт, матеріальним підтвердженням нашого існування. А особисто ви вірите в Бога?

Черн: Цікаве питання. Віра є. На всі 100 % впевнений, що над нами є певна сила… Те, що я звик називати “фартом” — це насправді не фарт. Можливо, це частково досвід або як-то кажуть “чуєчка”, але є такі моменти, коли розумієш — щось тебе направляє. Десь на півгодини затримався чи навпаки швидше пішов — і це рятує тобі життя.

Таких випадків було дуже багато і даний момент не можна не сприймати. І хоча молився останній раз десь років 15 назад, я кожного разу дякую за те, що все пройшло добре, що всі залишились живі і вдалось повернутися.

Під час війни дуже складно зберегти не лише фізичне, але й психологічне здоров’я. Війна — це той небезпечний фактор, котрий призводить до порушення душевного балансу, підвищує втомлюваність, тривожність, знижує мотивацію. Як ви долаєте стрес під час війни?

Черн: Останнім часом я помічаю — чим менше вільного часу, тим я щасливіший. Коли кудись задіяний, немає часу думати про погане.

До того ж, в мене чудова захисна реакція. Спорт мене розслабляє, чистить голову. Я мрію і планую. До війни займався змішаними єдиноборствами, тому є мета — хочу ще десь виступити на змаганнях і показати, що там пороху ще ого-го.. Та і, взагалі, які мої роки? Всього 28.

Безпрограшним варіантом також є сміх і чорний гумор. Вони сильно виручають. Під час виходів ми майже не спілкуємось, бо на завданні важливо бути зосередженим. А вже після — гумор — це топ. Жартую, іноді на грані фолу, але хлопцям подобається. Вже від позивного вигадують мені нове ім’я — і Чернушник, і Чернокнижник… Ну, люблю я таке, не можу.

Лютий: В нас така команда, що ми з посмішкою йдемо в бій. Немає такого, щоб була присутня паніка чи стрес.

Ми розуміємо, що в будь-який момент можемо померти від прильоту чи кулі снайпера, але знаємо, що краще нас ніхто цю роботу не виконає.

Про що ви мрієте?

Черн: Моя військова служба після завершення повномасштабного буде продовжуватись, бо я бачу себе в даній структурі. До того ж, є бажання продовжувати. Я зрозумів для себе одне — моє покликання робити щось для когось.

Лютий: Мрію про мир, або краще сказати — про повне знищення агресора та всіх його прибічників.

А для себе?

Лютий: Мені багато не треба: успішні операції, живі побратими та знати, що сім’я в безпеці і в них все добре.

Черн: Я задоволений всім. Як кажуть, чоловіку для щастя багато не треба. А от щось змінити, комусь допомогти — це правильно.

Про кого ви б хотіли, щоб я згадала у матеріалі?

Лютий: Хотілось би згадати людину, яку ми втратили — бійця за позивним Позитив. Він був надзвичайно хорошим побратимом і про нього лише позитивні спогади залишились. Він завжди казав: “Можу підігнати модний шмот”. Бо дуже добре розбирався у військовому одязі. Щось самостійно нам дарував, ті ж самі тактичні рукавиці, чи карабіни, чи додаткові підсумки.

Від нас пішов ще один боєць. Наймолодший з усіх нас. За позивним Шеф. Йому було всього лиш 19 років! Запам’ятались слова його мами на похороні. Вона дуже сильно кричала, плакала і говорила наступні слова: “Поки ви, хлопчики, молоді, маєте залишити після себе потомство”.

Спілкувалась Єва Глікман — співробітник медіа-відділу спецпідрозділу KRAKEN

13 Січня, 2024 151 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Війна

“Цілі уражено. Триває дорозвідка”: ГУР за підтримки фонду “Повернись Живим” успішно атакували кілька об’єктів в Орлі та Курську

від Юрій Гончаренко 9 Січня, 2024

Безпілотники атакували нафтобазу та енергетичне підприємство в місті Орел Орловської області Росії, а також цілі під Курськом в районі міжнародного аеропорту імені Гуревича..

За даними джерел в спецслужбах, за атакою стоїть Головне управління розвідки Міністерства оборони України: “Це операція ГУР за сприяння Мінцифри та фонду “Повернись Живим””.

Перший безпілотник успішно атакував нафтобазу “Орелнефтепродукт” в Орловській області росії. Попри заяви російських пропагандистів про “порожні резервуари”, над місцем прильоту здійнявся чорний дим.

Другий безпілотник атакував “Ореленерго” на південному заході міста. Внаслідок удару почалася пожежа, вогонь локалізували. Губернатор Орловської області Андрій Кличков заявив про трьох постраждалих внаслідок атаки. Усі вони нібито перебувають у стані середньої тяжкості, їм надають медичну допомогу. Двоє від госпіталізації відмовилися.

Також губернатор Курської області Роман Старовойт повідомив про атаку дронів на регіон. Зокрема, у небі над Курськом нібито збили три БПЛА, що прямували в район міжнародного аеропорту імені Гуревича.

9 Січня, 2024 181 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Позиція

Не війна, а українська влада та “еліта” зайшли в глухий кут! – думка експерта

від Юрій Гончаренко 28 Грудня, 2023

Реагуючи на останні політичні події та суспільні дискусії в Україні, експерт з суспільних комунікацій та протидії дезінформації Юрій Гончаренко висловив свою думку щодо ситуації в країні.

Гончаренко заявив, що не війна, а дії української влади та еліти загнали країну в глухий кут. За його словами, останні успіхи України в 2022 році створили ілюзію близької перемоги, що призвело до зневаги до державних інтересів.

Реформи? Вимоги ЄС і НАТО? Реформи в армії та оборонці, власні заводи з виробництва зброї? Ліквідація радянщини, спрощення списання і постановки на облік, підготовка нових резервів, мотивація та рекрутинг? А нахрена, якщо ми перемагаємо, нам зараз дадуть Абрамси, Леопарди та зірку смерті – і пацаки розбіжаться… Хтось каже, що потрібні хоча б штурмові літаки? Нахрен, що він там тямить, нам треба F-16. ОП краще знає номенклатуру перемоги… Всі на штурм лінії Суровікіна та відбивати “фортецю Бахмут”…

В нас же вибори восени 2023 року, треба готувати нові проєкти. Країні потрібні політтехнологи, а не військові.

Гончаренко критикує владу за ігнорування важливих реформ та надмірну залежність від західної допомоги. Він також звернув увагу на опозицію, яка зосередилася на критиці влади, не пропонуючи конструктивних рішень. Експерт зазначив, що громадянське суспільство теж займається боротьбою за вплив, замість реального внеску у реформування країни.

Українське громадянське суспільство (реєстрове), до всіх: а де наше місце під сонцем? Ми маємо визначати порядок денний реформ! І, до речі, влада краде (правда), “яйця по 17 гривень” (щось можливо тут не так, але дуже медійно, а репутації Ніколова не шкода, бо її нема), треба збити хоча б Резнікова, бо в армії крадуть (правда), реформ в армії немає (правда), а перемовини з партнерами – нафіга, якщо перемагаємо? І взагалі, мир має бути таким як ми сказали (тримайте документ), і взагалі – це ми домовилися про постачання західної зброї (ви що, не читали тревел-блог Дар’ї Каленюк?), ми зараз напишемо які реформи потрібні і наше місце в них, а поки, пане Держсекретар США, не беріть Україну в НАТО. Сценарій перемоги інерційний, треба міжнародну допомогу на відновлення контролювати..

Гончаренко наголосив, що українське суспільство втомилося від війни та політичних ігор, і багато людей відчувають розчарування від дій влади.

Мудрий український народ, послухавши владу та плануючи літній відпочинок в Криму, і зимовий в Карпатах, кладе болт на мобілізацію, владу, опозицію та громадянське суспільство. Готується голосувати за “українського черчіля” та починає цікавитися “розмінуванням Чонгару”. І не тому, що в нього в Ужгороді щось постраждало від війни, але в цілому ж війна виявилася некомфортною забавкою. А тут ще з ТЦК приходили, порушуючи конституційні права, кума з качалки прямо в армію хотіли забрати, так я відео зняла, Остапу Стахіву скинула, хай він передасть в міжнародні структури.

Він закликав до необхідності нового суспільного договору, який би забезпечив злагоду та спільні зусилля у відновленні держави. Важливо, за його словами, знайти баланс між примусом та заохоченням у законодавстві, особливо у питаннях мобілізації та оборони країни.

Що ж робити?

Багато говорять про Уряд національної єдності, чи Уряд технократів. Я в це не вірю. А от спробувати знову, як 24.02.2022 оголосити мораторій на бойові політичні дії – варто. Руку першою має подати влада. Наприклад, закривши кримінальні справи, найбільш резонансні, проти опозиції. Визнавши помилки. Запросити притомних представників опозиції до роботи. Прибрати Татарова, хоча б, з Банкової.

Припинити посилювати розколи. Та повернути відчуття справедливості в суспільство. Відповідно, перед тим як говорити про примус, запропонувати заохочення.

Зупинити негайно, публічним зверненням Президента і Головкома всі вуличні форми мобілізації, включно з спортзалами та кафе. Хоча б на місяць. Щоб вибити з рук російської пропаганди можливість для розкачки ситуації.

З іншої сторони, виконати цей ідіотський суспільний запит на депутатів/чиновників. Реально переглянути всіх цих заброньованих, включно з футболістами Оболоні, якщо вже їм так не пощастило)

Запустити величезну кількість соціальної реклами про депутатів, чиновників, бізнесменів, які реально воюють. Ну є ж щонайменше Роман Лозинський з ВР, є купа депутатів місцевих. Я знаю багато важко поранених, напевно є і герої, що загинули. Є публічні, багаті люди, які реально на нулі. Ефір, соцмережі мають бути забиті їх історіями. Де вони закликають стати поруч.

Дуже важливо обрати правильні меседжі. Не говорити про тил, який зрадив фронт, про с₴икунів та “мужність перемагає страх”. Вже запізно апелювати до гордості і гідності. Так само не матиме сенсу говорити про ризик втратити країну.

Як це не виглядає дико, але треба позитивна мотивація – перспективи, кар’єра, гроші, можливість ротацій, житло, якщо немає, навчання дітям, турбота про батьків, які лишаються тощо.

28 Грудня, 2023 164 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Позиція

Кушнір Світлана : Помилка піарників Залужного чи стратегія майбутнього президента?

від Юрій Гончаренко 7 Грудня, 2023

Буквально наприкінці листопада політичні сили у Верховній Раді підписали Меморандум про те, що вибори мають відбутися лише після війни (якщо бути точним, то через 6 місяців після закінчення воєнного стану), як пішли новини та інсайди, що всі основні та технічні актори політістеблішменту у посиленому режимі готуються до виборів.  

Йде активний пошук ідей, пишуться програми і списки майбутніх публічних облич-п’ятірок, шукають горезвісний гендерний баланс (у партії має бути не менше 30% жінок-кандидаток), по регіонах шелестять партійні функціонери з пропозиціями до місцевого бізнесу підтримати партію авторитетом і грошима…  

Головна інтрига – чи піде главком Валерій Залужний зі своєю партією на чолі до парламенту, чи буде кандидувати на найвищу посаду, чи може піде у списку іншої партії чи блоку (якщо Рада проведе законодавчі зміни щодо участі блоків)?  

Погодьтесь, що отримати до команди Залужного нині – це майже 100 % профіт та гарантована перемога. Позитивний імідж військового нового ґатунку, повага від генералів світу, беззаперечний авторитет серед військових та силовиків, майже обожнювання серед пересічних громадян, а до того ж відсутність антирейтингу, робить Валерія Федоровича просто ідеальним кандидатом-перeможцем. Тому і не дивно, чому за те, щоб мати «золоту акцію Залужного» у своєму арсеналі, політики зі стажем та політичні сили ведуть активну боротьбу.  

Вчора, у День Збройних Сил України, поява на екранах з вітальним словом Федоровича, а потім фото (вже друге поспіль) з дружиною Оленою знову «освіжили» тему «йде чи не йде у політику генерал Залужний», яку вже трохи й підзабули у соцмережах.  

Після статті Валерія Залужного у The Economist мабуть лише лінивий соціолог не заміряв його персональний рейтинг – всі у один голос пророкують йому перемогу на виборах. А вируючі пристрасті щодо можливої відставки Головнокомандуючого ЗСУ, які розривали соцмережі з подачі нардепа від «Європейської солідарності» навіть запустили хештег «руки геть від Залужного».   

Тезу про це сам народний депутат спростував (що дуже правильно і по-європейськи), але градус гризні у суспільстві від того не знизився. Та й обмовки і інсайди про те, що начебто Головнокомандувач і Верховний мають конфлікт – на порядку денному у медіа. Хоч сторони и спростували це, але вже де там заспокоїти суспільство.  

Нині виглядає так, нібито Залужний є партнером з п’ятим президентом.   

Петро Олексійович – мудрий політик. Одразу після виборів-2019 він не лише не відійшов від справ, а ще й створив прецедент – завів свою партію «Європейська солідарність» у парламент, зайшовши як народний депутат у стіни Верховної Ради. Такого до нього не робили попередні чотири президента. Далі «ЄС» наростила свою присутність у громадах і радах на місцевих виборах 2020 року. А тепер всі ознаки і дії політика Порошенка наче «прив’язують» в очах електорату Валерія Залужного і до політсили «ЄС», і до самого Петра.   

Ще більше це видається вирогідним, якщо звернути увагу на заступника Залужного – Михайла Забродського, Героя України, екс-нардепа «ЄС» та дуже шанованого у військовому товаристві бойового генерал-лейтенанта. Михайло Віталійович склав мандат народного депутата у березні 2023 року і був одразу призначений заступником Валерія Федоровича. Навіть є інсайди, що віднедавна саме Забродському довірено керувати передвиборчим штабом Залужного, а деякі джерела повідомляють, що оту саму статтю для The Economist писав Забродський, а вийшла вона вже від імені Залужного. І цей вал повідомлень все тісніше і тісніше зв’язує Порошенка і Залужного. Є ймовірність, що у разі балотування на президентську посаду «ЄС» може висунути того ж таки Валерія Залужного, а Петро Порошенко буде заявлений, як майбутній прем’єр-міністр, що ще під час виборчих перегонів оголосить майбутній склад уряду. В принципі ідея робоча і в ключі тактики багатьох європейських політиків.  

Якщо реально розглядати такий варіант, то для недосвідченого політика Залужного використати ресурс політисили Петра Порошенка, яка має розгалужену мережу по країні, має представництво на всіх рівнях рад, а ще є широкі зв’язки Порошенка з світовими впливовими лідерами і політиками – це реальна заявка на успіх.  

Але скрізь є оте особливе але! Ті ж таки опитування соціологів свідчать, що у п’ятого президента високий антирейтинг, є певний шлейф від скандалів та сварок під час його перебування на посаді. Думаю, що опоненти витягнуть купу всього. І тоді тандем Залужний-Порошенко може забуксувати з приростом прихильників.    

А ще є нестримне бажання нинішньої влади посадити Петра. За що? Та знайдеться за що, аби людина була. Може тому і не випустили з країни Порошенка, бо у кулуарах говорять, що до кінця року силовикам поставлена задача «впіймати велику рибу»?  

Все це ще більш цікаве на фоні повного мовчання з приводу участі у політиці самого Залужного і його загадкової усмішки на сімейних світлинах.   

І ось тут може бути декілька варіантів, але кожен з них не дає чіткої відповіді – так йде чи ні в політику Валерій  Залужний?  

Перше. Главкому просто ніколи займатися теревенями, бо у нього щодень – сотні питань і прийняття рішень, він веде війну проти підступного і сильного суперника Російської Федерації, ну не до блогерства, не до інтерв’ю про життя і майбутнє. Навіть якщо так, то краще було б вийти з певною заявою, аби вже втихомирити всіх по обидва боки таборів “За – За!” і “Проти – За!” поки не перегризлись усі на грець.  

Друге. Диму немає без вогню і Валерій Залужний вже таки обрав партнерство з Петром Порошенко. Якщо так, то технологам-штабістам прийдеться працювати з негативом, який буде перетікати від Порошенка до кандидата Залужного. І тут певна мовчанка теж небезпечна – вийдіть та скажіть, аби вже всі крапки над «і» розставити і працюйте над завданням, бо вона теж із зірочкою складності .  

Третє. Піарники Головкома (якщо вони взагалі є) вже неодноразово помилялися, збурюючи суспільство, а тому, аби не втрапити у халепу мовчать, аби чогось не вийшло. Ну, не дуже розумно, бо так перегрівати публіку небезпечно – може перегоріти і до початку перегонів рейтинг сповзе, а потім нарощувати може буде і пізно. у наших реаліях президентські вибори можуть бути проведені за скороченою процедурою, тобто – 60 днів, а не три місяці.  

Четверте. У політтехнологів Валерія Залужного – найвища кваліфікація і тому обрано стратегію, багато у чому подібну до стратегії кандидата Зеленського. Поки всі самі додумують за Залужного, що він там буде робити, який він, його позиції з соціальних, політичних, економічних, історичних, культурницьких, геостратегічних питань – він ідеальний кандидат, бо кожен думає своє, вкладає гіпотетично в уста Залужного свої думки і домисли. Якщо так, тоді мовчання і інтрига, лавірування на хвилях народної любові, одночасна політгра на різних майданчиках та прихильність дуже різних соціальних страт і спільнот – виграшна!  

Але поки відповіді, що з того вийде, та чи дійсно у образі Валерія Залужного ми вже бачимо майбутнього сьомого президента України – немає. Що ж, поспостерігаємо та почекаємо.  

До речі, не забудьте закинути донат на ЗСУ, бо політика політикою, а котикам на нулі потрібно багато чого, тож допомагаємо перемогти ворога, шановні українці!

Джерело: блог Світлани Кушнір для сайту Коментарі.

7 Грудня, 2023 140 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
на росії

Російські спецслужби можуть бути причетні до блокування кордонів України – розслідування

від Юрій Гончаренко 22 Листопада, 2023

У рамках розслідування інформаційного агентства Guildhall було встановлено, що польські перевізники, які блокували пункти пропуску на польсько-українському кордоні, вимагаючи “чесної конкуренції”, взаємодіють з особами, які мають зв’язки з РФ. Російський вплив встановився і в рамках аналогічних заходів у Словаччині.

Так, офіційним організатором блокади кордону між Польщею та Україною є громадянин Польщі Рафал Меклер, власник транспортної компанії Rafał Mekler Transport. Рафал Маклер є представником осередку проросійської партії «Конфедерація свободи та незалежності» у Люблінському воєводстві, яка має тісні зв’язки з Росією. Зокрема, лідер партії Януш Корвін-Мікке закликав визнати окупацію Криму і сам відвідав анексований півострів у 2015 році, де зустрівся з головою російської окупаційної адміністрації Криму Сергієм Аксьоновим.

Конфедерація свободи і незалежності пов’язана з іншою польською праворадикальною організацією «Всепольська молодь», яка, серед іншого, має давні зв’язки з російським імперським рухом, який вербував терористів для угруповань «ДНР» і «ЛНР». Лідер списку Конфедерації свободи та незалежності під час виборчої кампанії до Сейму Польщі 2023 року Земовіт Пшебітковський є колишнім лідером Всепольського молодіжного руху.

Конфедерація Свободи і Незалежності та Всепольська молодь проводять спільні заходи.

Нинішня акція на польсько-українському кордоні – не перший епізод участі польських перевізників у кампаніях, які мають ознаки активних заходів Росії. З початку російського вторгнення в Україну Rafał Mekler Transport та низка інших польських компаній, які беруть участь у нинішніх акціях протесту, зокрема, «Кам-Транс», «Джата-Транс», «БОР-ТОМ», GLT POLSKA, КМС ЛОГІСТИКА та ПЕО-ТРАНС неодноразово проводили мітинги з вимогою зняти антиросійські санкції.

На окрему увагу заслуговує політичний вплив на події в Польщі. 16 листопада на польському пункті пропуску «Корчова» відбулася зустріч організаторів акції та співзасновника згаданої вище партії «Конфедерація свободи і незалежності», пов’язаної з Російською Федерацією, та лідера «Конфедерації Корони Польської» Гжегожа Брауна.

З початком російського вторгнення в Україну Гжегож Браун був єдиним депутатом польського Сейму, який проголосував проти резолюції із засудженням Польщі, ухваленої після оприлюднення подій у Бучі. Він системно виступає проти присутності українських мігрантів у Польщі та є автором гасла «зупиніть українізацію Польщі».

У 2018 році Гжегож Браун провів у Москві зустріч із журналістом «Росії сьогодні» Леонідом Свиридовим, якого депортували з Польщі за шпигунство на користь Росії.

Як і Конфедерація Свободи і Незалежності, Ґжеґож Браун особисто бере участь у заходах з вищезгаданою організацією «Всепольська молодь». Ця організація також має зв’язки з воєнізованим праворадикальним угрупованням «Задружний круг» (пол. Zadrużny Krąg – Dywizja Słowiańska), яка співпрацює з неонацистським угрупованням Rusov, яке зараз воює в лавах російської армії.

Ще одним учасником акції на польсько-українському кордоні, власником вищезгаданої компанії «ПЕО-Транс», громадянином Республіки Білорусь, є Віктор Степанович Гордеюк. Аналіз сторінок Гордеюка в соціальних мережах дозволяє встановити, що останній навчається в одному з вищих військових навчальних закладів Білорусі. Брат Віктора Гордеюка Андрій Гордеюк служить у 38-й окремій десантно-штурмовій бригаді білоруської армії.

Організаторами акції у Словаччині виступили представники громадської організації «Союз автомобільних перевізників Словаччини» (UNAS). Акцію підтримала антиєвропейська праворадикальна партія «Наша Словаччина», яка виступає за «відновлення дружніх зв’язків» з Росією, лідер якої, словацький політик Маріан Котлеба, у 2014 році написав листа колишньому президенту України Віктору Януковичу, де порівняла Революцію Гідності з тероризмом.

22 Листопада, 2023 155 переглядів
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Новіші
Старіші

ВАЖЛИВЕ

Хто керуватиме Україною після війни?

12 Березня, 2026

Друзі України в оточенні Трампа

5 Березня, 2026

Поляк, який повірив в Україну раніше за багатьох...

26 Лютого, 2026

Бути собою і не прикидатися: як консерватизм змінює...

10 Лютого, 2026

Хто такі «палеокони» і чого вони хочуть?

29 Січня, 2026

UKRAINIAN EXPERTS TALKS’S PODCAST

Новини

  • Консервативна Платформа зібрала кращих науковців, щоб дати старт системній роботі з розвінчування російських міфів 

    1 Грудня, 2025
  • Буданов має тверезий погляд на геополітику та керує ефективною командою – блогер

    3 Липня, 2025
  • Лідер ХДС/ХСС здійснив візит підтримки до Києва

    9 Грудня, 2024
  • За допомогою рф Талібан хоче побудувати протиповітряну оборону Афганістану

    11 Вересня, 2024
  • Американці розгорнуть на японських островах ракети Typhon, здатні долетіти до рф,- ЗМІ

    10 Вересня, 2024
Назад Вперед

Спротив.News

«
Prev
1
/
203
Next
»
loading
play
Спротив.News №151: Окупанти в Криму знижують вік навчання дітей для керування БПЛА
play
Спротив.News №150: росіяни вербують неповнолітніх у воєнне виробництво
play
Спротив.News №149. Російські військові змушені лізти на висотки під ударами українських дронів
«
Prev
1
/
203
Next
»
loading

Реалізується ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні

Copyright © 2017 Фонд сприяння демократії Наші Політика конфіденційності,  Умови використання сайту
Facebook Youtube Telegram Spotify Instagram Linkedin
Консервативна Платформа
  • Новини
  • Антиімперський фронт
  • Зброя
  • Геополітика
  • Заходи

Shopping Cart

Close

У кошику немає товарів.

Close
  • Українська