Консервативна Платформа
  • Новини
    • Аналітика
    • Світогляд
    • Антиімперський фронт
    • Зброя
    • Геополітика
  • Публікації
  • Позиція
  • Заходи
Вівторок, 28 Липня, 2026
  • Українська
Консервативна Платформа
  • Новини
    • Аналітика
    • Світогляд
    • Антиімперський фронт
    • Зброя
    • Геополітика
  • Публікації
  • Позиція
  • Заходи
Консервативна Платформа
Консервативна Платформа
  • Новини
    • Аналітика
    • Світогляд
    • Антиімперський фронт
    • Зброя
    • Геополітика
  • Публікації
  • Позиція
  • Заходи
Copyright 2021 - All Right Reserved
Важливе

У Києві обговорили цінності як основу національної стійкості: експерти презентували нову християнсько-демократичну експертизу

від Юрій Гончаренко 31 Травня, 2025

КИЇВ, 27 травня 2025 року — Провідні українські експерти з питань безпеки, політики та соціального розвитку провели круглий стіл «Шляхи зміцнення суспільної стійкості України: експертиза на основі цінностей» та обговорили критично важливі для країни питання національної стійкості в умовах війни.

Захід, що тривав годину в інформаційній агенції «Інтерфакс-Україна», зібрав представників сектору безпеки та оборони, органів влади, громадянського суспільства та експертного середовища. Організаторами виступили Консервативна Платформа (спільний проєкт ГО «Фонд сприяння демократії» та Фонду Ганнса Зайделя в Україні) у партнерстві з Українським безпековим клубом.

Відкриваючи захід, Юрій Гончаренко, голова Українського безпекового клубу та ГО «Фонд сприяння демократії», окреслив ключові виклики: «В умовах безпрецедентних викликів, з якими стикається наша держава, питання національної стійкості набуває нового значення. Як сформувати ефективну модель суспільної згуртованості? Які механізми допоможуть Україні зберегти баланс між безпекою та свободою? Саме на ці запитання ми сьогодні шукатимемо відповіді».

Олена Максимова, представниця Фонду Ганнса Зайделя в Україні, долучившись до дискусії онлайн, зазначила, що українська та європейська єдність має бути зумовлена не лише наявністю спільного ворога, а насамперед спільними цінностями. «В цьому процесі християнська консервативна думка має відігравати важливу роль. Вона здатна сформулювати не лише ідеали, а й практичні підходи у сфері освіти, сімейної політики, медіа, етики влади тощо. Сьогодні Україна потребує таких лідерів та управлінців, які готові не лише керувати, а служити і які мають владу як покликання, а не як привілей», – додала Максимова.

Олексій Івашин, координатор Ініціативної групи Громадсько-військового руху, наголосив на важливості системного підходу: «Ми не можемо будувати національну стійкість фрагментарно. Потрібна комплексна стратегія, яка об’єднає зусилля держави, суспільства та кожного громадянина».

Андрій Юсов, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, окреслив ключові виклики для держави: «Багато українців сьогодні прагнуть швидкого миру — це цілком природно. Ми всі хочемо повернутися до життя без тривог, без вибухів, без втрат близьких. Але неприємна правда полягає в тому, що найближчі роки, а можливо й десятиліття, колишнього мирного життя вже не буде».

Юсов зазначив, що подальших випробувань та ворожих атак зазнає саме українська єдність: «Одна зі складових цього – атаки на українських військових, яких намагатимуться дискредитувати в очах українського суспільства, зокрема, пояснювати, що «не все так однозначно». Дискредитація військових, які користуються колосальним довірою і підтримкою в країні, безумовно, це складова гібридної інформаційної війни Путіна проти України і українців».

Сергій Дем’янов, представник БО «Фонд дослідження майбутнього», акцентував увагу на інформаційній складовій: «Інформаційна оборона — це не менш важливий елемент оборонної демократії, ніж військова. Наші дослідження показують: суспільство, яке не може захистити свій інформаційний простір, приречене програти війну за уми. Росія веде проти нас не просто військову агресію, а цивілізаційну війну, де дезінформація та маніпуляції — така ж зброя, як танки та ракети».

Презентація аналітичних матеріалів

Центральною частиною заходу стала презентація аналітичних записок «Християнсько-демократична експертиза», яку зробив Юрій Гончаренко. Документ охоплює чотири ключові сфери — економіку, політику, соціум та культуру — пропонуючи комплексний підхід до вирішення національних викликів через призму цінностей.

«Наше дослідження — це не просто аналіз проблем, а конкретні рекомендації, як побудувати суспільство, де людська гідність, солідарність та відповідальність стають основою для прийняття рішень», — зазначив Гончаренко. «Проєкт Консервативна Платформа розпочався у 2016 році. Ми не з тих консерваторів, які виникли як гриби після дощу після перемоги Трампа. Підтримка Фонду Ганнса Зайделя в 2024 році дозволила нам знайти однодумців, та долучитися до Українського безпекового клубу. Сьогоднішнє дослідження — це результат багаторічної роботи над питанням: як побудувати суспільство, яке буде одночасно сильним і гуманним, захищеним і вільним»

Олексій Івашин, координатор Ініціативної групи Громадсько-військового руху та ветеран російсько-української війни, висвітлив проблеми стійкості української нації у війні, котра стала екзистенційним викликом для нашого суспільства та закликав не просто окреслити проблеми, а вийти на практичні моделі зміцнення стійкості через систему цінностей.

Він також акцентував увагу на моделі оборонної демократії, що передбачає безумовне збереження всіх демократичних процедур та стандартів одночасно зі зміцненням єдності між усіма верствами українського суспільства – військовими, ветеранами та цивільними громадянами – як запоруки перемоги України та її майбутнього процвітання.

Центральними пунктами оборонної демократії Івашин назвав всебічну підтримку Сил оборони України, підвищення суспільної поваги до захисників держави, престижу військової служби та важливості виконання громадянських обов’язків.

Також експерт наголосів на необхідності виховання молоді в дусі національно-патріотичних цінностей та готовності до захисту України і відзначив важливість сприяння ветеранам і членам їхніх родин у реалізації законних прав та інтересів.

Івашин зазначив, що для розбудови оборонної демократії Громадсько-військовий рух вже концентрує увагу на проведенні навчань з військової справи та наданні домедичної допомоги для молоді, просвітницькій роботі серед громадян України, щодо необхідності захисту держави та готовності до протидії загрозам, волонтерській підтримці, організації національно-патріотичних і громадських заходів, спрямованих на зміцнення національної єдності, наданні підтримки ветеранам та їхнім родинам (адвокація, юридична допомога, інформаційний супровід).

Також він зазначив, що однією з відповідей на згадані виклики, є ротаційна модель військової служби, котра може бути справедливим і рівномірним навантаженням тягаря війни на все суспільство з метою відновлення сил українських оборонців.

Експертна дискусія

Андрій Юсов, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, наголосив, що: «Тільки коли агресор знатиме, що відповідь на його агресію буде жорстка і безжальна, він не нападе. Тільки коли весь вільний світ і надалі бачитиме нашу рішучість давати відсіч злу, він підставить плече.

Україна приречена будувати потужну систему безпеки, зробити оборону і захист країни головним пріоритетом не лише держави, а і всього суспільства. Одним з елементів цього є принцип “Або в Силах оборони, або для Сил оборони”. Це не мілітаризація, це реалізм — усвідомлення того, що наша свобода вимагає постійної готовності її захищати».

Ярослав Божко з Центру політичних студій «Доктрина» наголосив на важливості ціннісного виміру політики та громадської діяльності, а також безпеки як однієї з базових цінностей: «Велику роль безпека починає набувати саме як одна з фундаментальних цінностей, поряд зі свободою і матеріальним комфортом. І можемо сказати, що якоюсь мірою лише війна підводить нас до того, що в якісь моменти це може виявитися найбільш фундаментальною цінністю, тому що заради неї люди жертвують і свободою, і матеріальним комфортом».

Сергій Дем’янов, представник БО «Фонд дослідження майбутнього», наголосив на важливості соціальної згуртованості: «Наші дослідження показують тривожну тенденцію — рівень соціальної згуртованості знижується. Це природний процес для тривалої війни, але ми маємо активно протидіяти цьому через конкретні програми та ініціативи».

Під час дискусії учасники детально обговорили чотири ключові питання:

  • Зміцнення суспільної згуртованості в умовах тривалої війни. Експерти погодилися, що емоційна мобілізація 2022 року потребує трансформації в більш стійку, інституційно підтриману солідарність.
  • Баланс безпеки та свободи. Дискусія показала необхідність знайти українську модель, яка забезпечить національну безпеку без втрати демократичних цінностей.
  • Відповідальна політика як відповідь на виклики. Учасники наголосили на важливості переходу від популізму до політики, заснованої на цінностях та довгостроковому баченні.
  • Практичні кроки до побудови мережі відповідальних політиків. Обговорено конкретні механізми формування нової політичної культури в Україні.

Завершуючи захід, Юрій Гончаренко підсумував результати дискусії: «Сьогоднішня розмова показала, що в українському експертному середовищі є розуміння викликів та готовність шукати рішення. Ми не можемо дозволити собі розкіш чекати кращих часів для впровадження ціннісно орієнтованої політики. Війна — це не привід відкладати реформи, а стимул робити їх більш глибокими та системними».

Організатори повідомили, що матеріали дослідження «Християнсько-демократична експертиза» опубліковані для широкого обговорення, а Консервативна Платформа планує продовжити серію експертних дискусій щодо формування ціннісно орієнтованої політики для України.

Трансляція заходу доступна на YouTube-каналі Інтерфакс-Україна для всіх, хто не зміг взяти участь особисто, але зацікавлений у обговоренні шляхів зміцнення суспільної стійкості України.

Аналітичні записки «Християнсько-демократична експертиза» опубліковані на сайті Консервативної Платформи та доступні до скачування:

https://conservative.org.ua/2025/05/27/analitychni-zapysky-khrystyiansko-demokratychna-ekspertyza

31 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Аналітика

Культура як зброя: як Україна веде війну за душі та смисли

від Юрій Гончаренко 30 Травня, 2025

В умовах російської агресії культурна політика перестає бути «м’якою темою» і стає питанням національного виживання. Нове дослідження пропонує революційний підхід: від оборони до наступу, від виживання до перемоги

Коли музеї стають фортецями

У підвалі Національного музею історії України ховаються не лише експонати, а й душа нації. Коли російські ракети летять на Київ, працівники музею рятують не просто артефакти – вони захищають код, за яким століттями жила Україна. Ця картина стала символом нової реальності: культура більше не розкіш для мирного часу, а поле битви за майбутнє.

«Росія веде проти нас не просто військову агресію, а цивілізаційну війну», – кажуть експерти, які презентували масштабне дослідження культурної політики України. І в цій війні кожна збережена книжка, кожна українська пісня, кожен урок в школі стають актами опору.

Від «молодшого брата» до рівноправного гравця

Століттями українська культура розвивалася за законами виживання. Ховалася в селах від імперських переслідувань, мімікрувала під «регіональну специфіку», боялася заявити про себе на повний голос. Навіть після здобуття незалежності цей комплекс «молодшого брата» не зник – просто змінив форми.

Сьогодні дослідники пропонують кардинально інший підхід. Замість захисної позиції – наступальну. Замість виправдань за свою «провінційність» – гордість за унікальність. Замість копіювання чужих зразків – створення власних.

«Ми маємо перейти від культури виживання до культури перемоги», – пояснюють автори дослідження. І це не просто красиві слова. За ними стоїть конкретна стратегія, як зробити українську культуру не лише самодостатньою, а й привабливою для світу.

Мова як територія свободи

В одній із київських кав’ярень молода мама читає дитині українську книжку. Поруч сидить програміст, який слухає український подкаст про штучний інтелект. За сусіднім столиком студенти обговорюють українською філософські проблеми. Ці будничні сцени – результат тихої революції, яка відбувається в українській мові.

Дослідники називають це стратегією «позитивного утвердження». Замість примусу – створення привабливого контенту. Замість заборон – конкуренція якістю. Результат вражає: люди переходять на українську не тому, що «так треба», а тому, що «так цікавіше».

Особливо це помітно в цифровому просторі. Українські ютубери збирають мільйони переглядів, українські подкасти потрапляють у топи, українські серіали дивиться півсвіту. Мова, яку ще недавно вважали «непрестижною», раптом стала модною.

«Найкращий спосіб захистити мову – не примушувати на ній говорити, а зробити так, щоб на ній хотілося говорити», – кажуть дослідники. І життя підтверджує цю тезу щодня.

Школа майбутнього: не лише знання, а й характер

В одній із львівських шкіл урок історії триває не в класі, а біля пам’ятника жертвам репресій. Діти не просто вивчають дати – вони розуміють, за що боролися їхні предки. В іншій школі на Харківщині учні створюють документальний фільм про свою громаду. Третя школа в Ужгороді організує обмін з польськими однолітками.

Це не окремі ініціативи ентузіастів – це частина нової освітньої філософії. Школа має виховувати не лише фахівців, а й особистостей. Людей, які вміють мислити критично, діяти відповідально, жити з гідністю.

Особливу увагу приділяють медіаграмотності. В епоху фейків та пропаганди вміння відрізняти правду від маніпуляцій стає навичкою виживання. «Хто контролює інформацію – контролює свідомість», – нагадують педагоги. Тому навчання критичного мислення стає такою ж важливою дисципліною, як математика чи література.

Коли мистецтво лікує душі

У реабілітаційному центрі для ветеранів поранений боєць малює автопортрет. На полотні – не біль, а надія. Психологи кажуть: мистецтво робить те, що не під силу ліками – повертає людині віру в себе.

Арт-терапія стала масовим явищем воєнного часу. Діти в укриттях малюють свої страхи і перемагають їх. Внутрішньо переміщені особи створюють інсталяції про втрачений дім і знаходять новий. Ветерани пишуть вірші, в яких війна перетворюється на досвід, а не травму.

«Мистецтво має унікальну здатність перетворювати біль на красу, хаос на сенс, розпач на надію», – кажуть арт-терапевти. І це не метафора. Це медично підтверджений факт: творчість дійсно лікує.

Водночас українське мистецтво стає все більш впізнаваним у світі. Українські художники виставляються в провідних галереях, режисери отримують престижні нагороди, музиканти підкорюють міжнародні сцени. Культура стає «м’якою силою» України – засобом впливу, який іноді ефективніший за дипломатію.

Цифрова революція по-українськи

В київському ІТ-хабі програміст створює додаток для вивчення української мови. В одеському стартапі розробляють платформу для українських письменників. У львівській студії знімають анімацію про українську історію для дітей усього світу.

Цифрова революція кардинально змінює правила гри в культурі. Тепер не потрібні великі бюджети чи державна підтримка, щоб достукатися до мільйонів людей. Достатньо мати талант, ідею і доступ до інтернету.

Українські креатори це прекрасно зрозуміли. Вони створюють контент, який конкурує з голлівудськими блокбастерами за увагу глядачів. Український «Квартал 95» став глобальним феноменом задовго до того, як його засновник став президентом. Українські геймдевелопери створюють ігри, які грають мільйони людей по всьому світу.

«Цифрові технології – це шанс для малих культур стати великими», – кажуть експерти. І Україна цим шансом активно користується.

Пам’ять без помсти

На Майдані стоїть пам’ятник Героям Небесної Сотні. Люди несуть квіти не лише в дні річниць, а й просто так – коли хочеться пригадати, за що боролися і за що борються досі. Це жива пам’ять, яка не заганяє в депресію, а надихає на дії.

Робота з історичною пам’яттю – одне з найскладніших завдань культурної політики. Як пам’ятати про трагедії, не культивуючи ненависть? Як поважати жертв, не перетворюючись на жертв? Як будувати майбутнє, не забуваючи минулого?

Дослідники пропонують принцип «правди без реваншизму». Говорити правду про історію, але не використовувати її як зброю проти сьогодення. Пам’ятати про злочини, але не переносити відповідальність на нащадків. Шанувати героїв, але не ідеалізувати їх до карикатурності.

Особливе завдання чекає на деокупованих територіях. Там доведеться не просто відновлювати зруйновані будівлі, а й лікувати покалічені душі. Повертати людям право на власну історію, мову, ідентичність. Це буде довгий і складний процес, але без нього неможлива справжня перемога.

Церкви як культурні центри

У невеликому волинському селі місцева церква стала не лише місцем молитви, а й культурним центром. Тут організовують концерти, виставки, лекції. Священник веде блог про історію села, а молодь створила хор, який співає не лише церковні пісні, а й народні.

Це не унікальний випадок. По всій Україні релігійні громади стають точками кристалізації культурного життя. Особливо там, де немає державних установ культури чи вони працюють погано.

Дослідники вважають це позитивним явищем. Церкви мають те, чого часто бракує державним установам: довіру людей, волонтерський ресурс, здатність об’єднувати громаду. Головне – щоб ця діяльність була відкритою для всіх, незалежно від віросповідання.

«Культура об’єднує людей поза межами конфесійних розбіжностей», – кажуть експерти. І це справді так: на концерті української музики чи виставці місцевих художників разом збираються православні, католики, протестанти і навіть невіруючі.

Економіка творчості

У київському арт-кварталі відкривається чергова галерея. Поруч працює дизайн-студія, звукозаписна студія, школа анімації. Це не просто культурний простір – це економічний кластер, який створює робочі місця і приносить прибуток.

Креативні індустрії стали одним із найшвидше зростаючих секторів української економіки. Навіть під час війни українські розробники ігор, аніматори, дизайнери продовжують працювати і заробляють валютну виручку для країни.

«Культура – це не витрата, це інвестиція», – переконують економісти. Кожна гривня, вкладена в культуру, повертається у вигляді податків, робочих місць, туристичних доходів. А ще – у вигляді того, що неможливо виміряти грошима: національної гордості, впізнаваності у світі, «м’якої сили».

Особливо перспективним напрямком вважають культурний туризм. Коли закінчиться війна, мільйони людей захочуть побачити країну, яка так героїчно опиралася агресору. І важливо, щоб вони побачили не лише руїни, а й живу, творчу, самобутню культуру.

Виклики глобалізації

В одному з українських університетів студенти дивляться корейський серіал з українськими субтитрами, слухають африканську музику і читають японську мангу. Глобалізація робить світ все більш однорідним. Чи є в цьому місце для національних культур?

Дослідники впевнені: є, але лише для тих, які зможуть знайти свою унікальність. «Світ втомився від одноманітності. Він шукає автентичності», – кажуть вони. І приводять приклад корейської хвилі: як невелика азійська країна підкорила світ своєю поп-культурою саме завдяки тому, що залишилася собою.

Україна має всі шанси повторити цей успіх. У неї є те, чого немає у багатьох інших: драматична історія, багата культурна спадщина, молоді таланти і, головне, досвід боротьби за свободу, який резонує з мільйонами людей по всьому світу.

«Наша трагедія може стати нашою силою, якщо ми зумієм правильно її розповісти», – кажуть культурологи. І цей процес уже почався: українські фільми про війну збирають аншлаги на міжнародних кінофестивалях, українська література перекладається десятками мов, українська музика лунає на світових сценах.

Дорога до перемоги

Культурна перемога України вже відбувається. Вона – в кожному українському слові, сказаному публічно. В кожній українській пісні, що лунає в ефірі. В кожній дитині, яка вчить вірш Шевченка. В кожному музеї, що працює всупереч обстрілам. В кожному художнику, що малює красу всупереч жахіттю.

Але ця перемога потребує системної підтримки. Не бюрократичного управління, а розумного сприяння. Не диктату згори, а підтримки знизу. Не копіювання чужих моделей, а розвитку власних.

«Культура – це не галузь економіки, це спосіб життя народу», – підсумовують дослідники. І від того, яким буде цей спосіб життя, залежить не лише те, якою буде Україна після перемоги, а й те, чи буде ця перемога взагалі.

Тому що справжня перемога – це не лише звільнення території. Це утвердження права бути собою. Права мати власну мову, власну історію, власну мрію. Права на гідність, творчість, свободу. І це право ніхто не може відібрати – якщо сам народ готовий його захищати.

В цьому захисті культура стає не розкішшю, а зброєю. Не додатком до «серйозної» політики, а її серцевиною. Не справою окремих ентузіастів, а загальнонаціональним завданням.

І коли це завдання буде виконане, Україна стане не просто незалежною державою, а культурною силою, яка змінить світ. Як це вже робили малі народи з великою душею – від давніх греків до сучасних корейців. Тільки цього разу – це буде українська історія успіху.

Світлана Кушнір, спеціально для Консервативної Платформи.

30 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Події

У Полтаві відбулося чергове засідання Українського безпекового клубу

від Юрій Гончаренко 30 Травня, 2025

В четвер, 29 травня, у Полтаві відбулося чергове виїзне засідання Українського безпекового клубу. Учасниками заходу стали військовослужбовці, ветерани, науковці, волонтери, представники місцевого самоврядування та бізнесу, історики й експерти.

Дискусію модерували голова УБК Юрій Гончаренко та координатор полтавського осередку УБК Віталій Мірошниченко. Учасники обговорили проблеми, які виникають через демографічну ситуацію, фактори зміцнення соціальної згуртованості, питання національно-патріотичного виховання, а також концепцію оборонної демократії, що передбачає непохитну відданість демократичним цінностям із реалістичним підходом до безпекових викликів.

У заході взяли участь ректор Полтавського інституту бізнесу Сергій Лавриненко, голова Полтавської обласної федерації греко-римської боротьби Рустам Азізов, активістка, вдова ветерана російсько-української війни Марина Дорошенко, ветеран, екс-депутат Оржицької районної ради, приватний підприємець та громадський діяч Максим Холоша, ветеран, доброволець Ігор Сліпуха, ветеран Роман Павліченко, заступник голови Терешківської ОТГ Валерій Кулага, депутат Оржицької селищної ради Аліна Храпаль, приватний підприємець Тетяна Сідерка, керівник проекту з допомоги ВПО БФ “Карітас Полтава” Анжеліка Кірічко, депутат Полтавської обласної ради Олексій Матюшенко, волонтер, приватний підприємець Жанна Титаренко, підполковник, заступник начальника коледжу з психологічної підтримки персоналу Військового коледжу Олександр Єрмоленко, військовий-доброволець, переселенець Дмитро Калінін та інші.

Жваву дискусію викликала доповідь координатора Ініціативної групи Громадсько-військового руху Олексія Івашина щодо демографічної ситуації в Україні та шляхів її покращення. Зокрема, Івашин наголосив, що повномасштабна війна, розпочата Росією проти України, завдала катастрофічного удару по демографії України. Її вплив є багатовимірним і включає перш за все прискорене зниження народжуваності, зростання смертності та масову міграцію. Після 2022 року населення скоротилось до 28 млн, народжуваність різко впала, а медіанний вік перевищив 45 років. Прогнозується подальше скорочення й старіння населення, можливо — до 17–18 млн осіб до 2050 року. «Навіть за гіпотетичних умов відсутності еміграції та імміграції з України з кожним поколінням населення скорочуватиметься майже вдвічі!» – наголосив ветеран.

Олексій Івашин також запропонував, щоб найважливіші підходи до вирішення проблем були основою для формування програми дій Громадсько-військового руху, ініціативну групу з формування якого він очолює. Він додав, що все це є елементом концепції оборонної демократії, котра передбачає збереження демократичних процедур та стандартів в умовах війни, зміцнення єдності між різними верствами суспільства, підтримку Сил оборони й виховання молоді в дусі національно-патріотичних цінностей. «Україна повинна будувати міцну систему безпеки і зробити оборону країни головним пріоритетом усього суспільства», – підкреслив він.

Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов, який долучився до заходу онлайн,  заявив: «Україна не має інших альтернатив ніж постійний розвиток для того щоб йти вперед, бути конкурентними в Європі та світі, і для цього потрібні сильні інституції всередині країни». Також він взяв до уваги пропозиції рішень від учасників та пообіцяв в межах своїх повноважень допомогти з їх розглядом органами державної влади.

Оскільки серед присутніх було багато військових або ветеранів, то якісне обговорення торкнулося і проблем, які виникають у наших захисників та їхніх родин.

Голова УБК Юрій Гончаренко пообіцяв присутнім допомогу у вирішенні проблем з експертним оцінюванням функціонального стану особи на загальнодержавному рівні. «Реформа МСЕК недосконала, але є прямий контакт з її авторами і зворотний зв’язок від них. Тому можна формувати пропозиції щодо вдосконалення і очікувати що вони будуть як мінімум почуті, а в певних аспектах – реалізовані» – відзначив експерт.

Військовий Роман Павліченко звернув увагу на проблеми реабілітації ветеранів та їх забезпечення житлом і юридичною допомогою. Місцева влада часто не володіє інформацією про кількість ветеранів з інвалідністю на своїй території та не знає про їхні потреби. Ця робота системно в країні не ведеться – наголосив військовий.

Ветеран війни та військовий Ігор Сліпуха підняв питання неефективності системи військових нагороджень, котра, подекуди, криється у нечіткості критеріїв у військових статутах: яка нагорода за які заслуги присвоюється. Військовий також звернув увагу на необхідність вирішення проблеми виведення військових поза штат, що є незаконним, але інколи практикується військовими частинами. Проблемним моментом є відмова у грошових виплатах пораненим військовослужбовцям, якщо вони мали перерву в лікуванні хоча б один день. Ігор Сліпуха вказав на необхідність змін у нормативно-правовій базі, щоб унеможливити бюрократичну недбалість у ставленні до наших оборонців.

Активістка і вдова загиблого героя Ігоря Дорошенка Марина Дорошенко підкреслила, що зазвичай, лише власна ініціатива людей та громадянська активність стимулює державу реагувати на виклики і вирішувати проблеми громадян. Двері відчиняють лише тим, хто в них стукає – наголосила Марина Дорошенко.

Керівник проекту з допомоги ВПО БФ «Карітас Полтава» Анжеліка Кірічко вказала на невирішені проблеми ВПО на Полтавщині з житлом, роботою та можливостями психологічного відновлення.

Депутат Оржицької селищної ради Аліна Храпаль озвучила проблеми соціальних працівників: низьку зарплату, труднощі роботи з неблагополучними громадянами, випадки агресії, ризики зараження туберкульозом чи інші небезпеки, котрі загрожують життю та здоров’ю. А також ситуацію з тим, що багато персональних даних опинилися у частково відкритому доступі, що становить проблему для їх власників.

Тетяна Сідерка озвучила пропозиції зміни нормативно-правової бази щодо реорганізації роботи місцевої влади та закладів освіти в напрямку підвищення безпеки молодого покоління українців.

Дмитро Калінін навів свій приклад успішної розбудови бізнесу, коли в 2014 році він з дружиною переїхав з окупованої Макіївки до Полтави.

Заступник голови Терешківської ОТГ Валерій Кулага акцентував на недоліках курсу БЗВП, котрий у вітчизняних навчальних закладах страждає від незадовільного матеріального забезпечення та відірваний від практики: цивільних вчать не тому, що потрібно в сучасній обороні.

Увагу присутніх привернуло питання створення дієвої територіальної оборони, а також помилки, які були допущені в 2022 році, коли злагоджені групи добровольців, що брали участь у відбитті першої навали ворога на початку повномасштабного вторгнення, були розкидані по різних підрозділах Сил оборони України. На думку учасників, в майбутньому, якщо у воєнних діях буде пауза, треба відновити та вдосконалити систему територіальної оборони з метою постійного тренування та злагодження захисників.

Український безпековий клуб – майданчик, який об’єднує представників Сил безпеки і оборони, влади та місцевого самоврядування, аналітичних центрів, науковців, громадських та політичних діячів, підприємців, які координують свою діяльність для забезпечення стабільного розвитку України, досягнення сталого миру, подолання внутрішніх протиріч та сприяння соціальній згуртованості.

30 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Геополітика

Тиск на Трампа через санкції проти РФ посилюється. Reuters дізналося деталі

від Юрій Гончаренко 29 Травня, 2025

Деякі республіканці в Конгресі та радники Білого дому закликають президента США Дональда Трампа нарешті ухвалити нові санкції проти Росії. Цьому сприяє “зростаюче розчарування” через вторгнення в Україну.

Про це пише РБК-Україна з посиланням на Reuters.

Чиновники Білого дому кажуть, що Трамп все ще сподівається на розвиток економічного партнерства з Росією.

“Він розглядає санкції як ескалацію напруженості з Москвою, яка може підірвати надії на припинення вогню в трирічному конфлікті. Але його розчарування Путіним є справжнім і все більш серйозним”, – пише видання з посиланням на помічників .

Вони уточнили, що Трамп серйозно розглядає введення санкцій після того, як Росія посилила свої атаки останніми днями.

“Він завжди шукає різні способи чинити тиск. Це не виняток. Він завжди зважує свої варіанти”, – сказав високопоставлений чиновник Білого дому.

Чиновники США підготували нові економічні санкції проти Росії, включно з банківськими та енергетичними заходами. Вони кажуть, що пакет санкцій готовий до реалізації на основі указу Трампа.

Якими можуть бути санкції США проти РФ

Одним із варіантів, підтримуваних деякими радниками Трампа, було б ухвалення президентом або, принаймні, не перешкоджання законопроєкту, внесеному сенатором-республіканцем Ліндсі Гремом і сенатором-демократом Річардом Блюменталем минулого місяця, який встановив би 500% тариф на товари, що імпортуються з країн, які купують російську нафту.

“Деякі радники вважають, що законопроєкт може бути корисним, оскільки він дасть змогу ввести в дію непрямі санкції, тоді як Трамп, по суті, може сказати Путіну, що рішення про санкції перебуває поза його контролем. Це, зі свого боку, може допомогти Трампу підтримувати життєздатну лінію зв’язку з Путіним”, – пишуть журналісти, посилаючись на одного американського чиновника, безпосередньо обізнаного із ситуацією.

Цей американський чиновник і ще одна людина, знайома з внутрішніми обговореннями, заявили, що Білий дім вважає, що вторинні санкції – тобто санкції щодо країн, які ведуть бізнес із Росією, а не тільки самої Росії – необхідні для того, щоб вони були ефективними.

Грем і його колега-сенатор-республіканець Чак Грасслі, обидва близькі союзники Трампа, заявили цього тижня, що зараз саме час посилити тиск на Путіна.

Санкції США проти Росії

Президент США Дональд Трамп відкладав введення подібних санкцій протягом кількох місяців, вважаючи, що він міг би домогтися плідних переговорів із Путіним, щоб покласти край війні в Україні, і вважаючи санкції загалом зайвими і часто неефективними.

Але днями коментуючи останні масовані атаки проти України, Трамп заявив, що Вашингтон “безумовно” розглядає можливість введення санкцій проти Росії.

Додамо, що і сам Трамп не особливо задоволений поведінкою Путіна і не можливістю швидко закінчити війну в Україні. Так, на початку травня WSJ писало, що Трамп розчарований тим, що йому не вдалося швидко закінчити війну в Україні. За його словами, врегулювати її виявилося складніше, ніж він думав.

29 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Аналітика

Культура в час війни: як від оборони перейти до творення. Християнсько-демократичний погляд на культурну політику України

від Юрій Гончаренко 28 Травня, 2025

Ми звикли думати, що культура — це щось додаткове. Є економіка, є безпека, є політика — а вже потім, десь у кінці, книжки, кіно, музеї. Але сьогодні, коли російська війна проти України стала не просто військовим вторгненням, а навмисною спробою знищення самої української ідентичності, саме культура виявилася тією силою, яка тримає суспільство від розпаду.

«Росія веде проти нас не просто війну за території, а цивілізаційну війну — спробу зруйнувати право українців бути собою», — сказано в аналітичній записці «Християнсько-демократична експертиза».
«Саме тому бібліотека, церква, театр і музей — це не просто заклади. Це — опорні пункти національного спротиву».

Культура, на відміну від зброї, працює повільно. Але її ефект — довготривалий. У 2022-му українці показали феномен єдності. Вони співали гімн у підземеллях метро, тримали в руках не лише автомати, а й книжки. Вистави й концерти у бомбосховищах стали символами: ми ще живі, ми ще творимо, ми — народ.

Та вже у 2024–2025 роках стало зрозуміло: соціальна і моральна втома підточує цю єдність. Мистецтво не може триматися на одному героїзмі. Йому потрібна системна підтримка.

Як розвивати культуру в умовах війни: не просто «зберегти», а «переосмислити»

Християнсько-демократичний підхід до культурної політики починається з глибокого переконання: культура — це спосіб життя народу, а не набір «послуг» чи «івентів». Це — поле смислів, де вирішується головне: ким ми є, у що віримо, за що готові померти і навіщо жити далі.

Ось ключові ідеї цього підходу:

1. Персоналізм: кожен — носій культури

У центрі всього — людина. Не як об’єкт «культурного продукту», а як особистість, здатна творити, шукати сенс, передавати досвід.

«Мистецтво й освіта служать розкриттю людської особистості в усій її повноті», — йдеться в аналізі.

Це означає: культурна політика повинна підтримувати не тільки великі театри й академії, а й маленькі сільські бібліотеки, парафіяльні хори, дитячі студії образотворчого мистецтва.

2. Субсидіарність: ініціатива народжується «знизу»

Культура не народжується в міністерських кабінетах. Вона починається з родини, церкви, школи, громади. Завдання держави — підтримувати, а не диктувати. Це означає дати місцевим громадам ресурс і право творити — і не втручатися без потреби.

3. Солідарність: культура — для всіх

Доступ до культурного надбання не може бути привілеєм.
Село має право на виставу так само, як столиця.
Діти з сімей переселенців мають отримати доступ до творчості на рівні з усіма.
Культурна політика повинна усувати бар’єри, а не створювати нові.

4. Укоріненість і відкритість: пам’ять і діалог

У християнсько-демократичному баченні культура — це не ізоляція. Це відкритість до діалогу, але з чітким розумінням своєї ідентичності.

«Хрещення Русі було не просто релігійною подією, а цивілізаційним вибором. Воно заклало той духовний код, на якому тримається українська культура й досі».

Сьогодні ми маємо шанс перейти від режиму виживання до режиму самоствердження. Ми більше не просто обороняємось — ми творимо. І цей перехід має стати віссю нової культурної політики.


Що конкретно треба робити?

  1. Переосмислити канон.
    Повернути до культурного обігу тих, кого замовчувала радянська система: репресованих митців, філософів, педагогів, які творили альтернативну традицію.
    Кожен регіон має своє ім’я, свою легенду — настав час зшити ці імена в єдиний національний пантеон.
  2. Підтримати інституції — але не централізовано.
    Культурна політика не може бути зосереджена в Києві. Треба розгорнути мережу місцевих центрів культури, які будуть автономними в управлінні, але отримають фінансову підтримку.
  3. Дати голос громадським і церковним ініціативам.
    Християнсько-демократичний принцип субсидіарності означає: держава не повинна замінювати громаду. Волонтерські хори, парафіяльні музеї, фольклорні колективи — це справжні носії живої культури. Їм потрібна не «комісія з перевірки», а проста заявка на грант і довіра.
  4. Зробити ставку на цифрову культуру.
    Молодь живе в TikTok і YouTube. Там, де української культури немає, буде чужа. Треба створити платформи підтримки україномовного контенту, навчання блогерів, перекладачів, мультиплікаторів.
  5. Очищувати, але не руйнувати.
    Деколонізація — не про знищення, а про правду. Не йдеться про те, щоби стерти Пушкіна, а про те, щоби дати голос Кулішу, Довженку, Крушельницькій, Домонтовичу.
    Це — не війна з минулим, а будівництво майбутнього, в якому ми більше не будемо «молодшими братами».

Замість епілогу: культура як покликання, а не послуга

«Усе, що тримає нас як спільноту, — тримається на культурі. Це — не тільки мистецтво. Це — сенс», — підсумовує аналітична записка.

Ми виграємо війну лише тоді, коли відвоюємо не лише території, а й смисли. А для цього потрібна культура. Не декоративна. Не святкова. А глибока, правдива, спільнотна. Та, що формує людину — вільну і відповідальну.

І саме таку культуру — культуру соборності, гідності, служіння — і пропонує християнсько-демократичний підхід.

28 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Європа

ЄС пропонує нову стратегію для Чорноморського регіону з тіснішою співпрацею з Україною та іншими країнами

від Юрій Гончаренко 28 Травня, 2025

Європейський союз запропонував нову стратегію стабільного та безпечного Чорноморського регіону, яка також спрямована на посилення зв’язків з країнами регіону, зокрема з Україною, повідомляє «Інтерфакс–Україна».

“ЄС налагоджуватиме тіснішу співпрацю з Україною, Республікою Молдовою, Грузією, Туреччиною, Вірменією та Азербайджаном і розвиватиме регіональну співпрацю у сфері зв’язку. Кілька з цих країн обрали шлях до вступу до ЄС або тіснішого узгодження з ЄС. Сьогоднішня стратегія прагне принести відчутні переваги партнерам Чорного моря та ЄС шляхом інвестування та поглиблення ключових взаємовигідних партнерств”, – йдеться в пресрелізі Єврокомісії.

Коментуючи нову стратегію, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила: “Активна роль Європейського Союзу має вирішальне значення для просування безпеки та миру в Чорноморському регіоні, особливо з огляду на агресивну війну Росії проти України. Ми будемо тісно співпрацювати з нашими сусідами для сприяння безпеці та стабільності в регіоні. Разом ми можемо побудувати міцніше та процвітаюче майбутнє для всіх”.

В ЄК зазначають, що на тлі агресивної війни Росії проти України, ця стратегія також посилить геополітичну роль ЄС як надійного гравця в Чорноморському регіоні.

В повідомлені також детально вказані три основи майбутньої співпраці між ЄС та Чорним морем, зокрема, це посилення безпеки, стабільності та стійкості; сприяння сталому зростанню та процвітанню та сприяння захисту навколишнього середовища, стійкості до зміни клімату та готовності до неї, а також цивільному захисту. “Разом зі своїми партнерами в регіоні ЄС реалізує три флагманські ініціативи в рамках кожного з цих напрямків, щоб розкрити потенціал регіону для зростання, а також вирішити нагальні проблеми конфліктів та безпеки”, – наголошується в пресрелізі.

Зокрема, в ЄК зазначили, що морська безпека Чорного моря та створення Чорноморського центру морської безпеки посилять безпеку на морі, захистять критично важливу морську інфраструктуру та морське середовище. “Це також зміцнить регіональну співпрацю з розмінування та усуне ризики для навколишнього середовища та морської безпеки”, – переконані в Єврокомісії.

Крім того, повідомляється, що “спеціальний порядок денний зв’язку, узгоджений з розширеними Трансєвропейськими мережами, розвиватиме транспортні, енергетичні та цифрові мережі для використання потенціалу Чорноморського регіону як життєво важливого коридору, що з’єднує Європу з Центральною Азією через Південний Кавказ, стимулюючи економічне зростання та конкурентоспроможність”.

Також буде посилено “готовність прибережних громад та секторів блакитної економіки, щоб країни Чорного моря могли долати екологічну шкоду, пов’язану з війною, реагувати на ризики, пов’язані зі зміною клімату та використовувати можливості для сталого зростання”.

В Єврокомісії зазначили, що стратегія об’єднає всі відповідні інструменти та політики ЄС, мобілізуючи інвестиції інституцій ЄС у співпраці з державами-членами, а також європейськими фінансовими установами. “Вирішуючи регіональні проблеми, ЄС прагне сприяти довгостроковій безпеці, спільному процвітанню та стійкості в Чорноморському регіоні”, – запевнили в ЄК.

28 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Європа

Майже 60% громадян країн ЄС схвалюють військову допомогу Україні

від Юрій Гончаренко 28 Травня, 2025

Більшість мешканців Європейського Союзу підтримують закупівлю та передання військового обладнання Україні, передає ФАКТИ.

Жителі ЄС підтримують передання України допомоги

Про це свідчать результати опитування Eurobarometer.

Загалом реакція Євросоюзу на російське вторгнення в Україну знаходить схвалення серед більшості європейців.

Зокрема, 80% опитаних виступають за прийом у ЄС осіб, які були змушені тікати від війни.

Понад три чверті — 76% — підтримують фінансову та гуманітарну допомогу для України.

Також 72% респондентів підтримують запровадження економічних санкцій проти російських державних структур, компаній і приватних осіб.

Ще 60% опитаних схвалюють надання Україні статусу країни-кандидата на вступ до ЄС. А 59% погоджуються з тим, що ЄС має фінансувати постачання Україні військового оснащення.

Російська агресія проти України залишається найважливішою темою для громадян ЄС — 27% респондентів назвали її ключовою серед 15 можливих варіантів. Далі йдуть міжнародна ситуація (24%) і питання безпеки та оборони (20%).

Крім того, 77% опитаних вважають, що вторгнення Росії є загрозою для безпеки всього Євросоюзу.

Паралельно, за результатами одного з останніх опитувань у США, майже 60% американців вважають, що Дональд Трамп не проявляє достатньої жорсткості у ставленні до Володимира Путіна.

Водночас більшість громадян США — як демократи, так і республіканці — виступають за продовження військової підтримки України з боку адміністрації Трампа.

Нагадаємо, в нещодавньому опитуванні зʼясувалося, що американці та західноєвропейці вважають, що протягом 5-10 років може спалахнути Третя світова війна.

28 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Аналітика

Аналітичні записки «Християнсько-демократична експертиза»

від Юрій Гончаренко 27 Травня, 2025

До вашої уваги аналітичні записки «Християнсько-демократична експертиза», доступні для скачування:

  • Політика: https://conservative.org.ua/wp-content/uploads/2025/04/analitycha-zapyska.polityka.pdf
  • Економіка: https://conservative.org.ua/wp-content/uploads/2025/05/analitycha-zapyska.pdf
  • Соціум: https://conservative.org.ua/wp-content/uploads/2025/05/analitycha-zapyska.sotsium.pdf
  • Культура: https://conservative.org.ua/wp-content/uploads/2025/05/analitycha-zapyska.kultura.pdf

27 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Україна

«Мінус 10% від врожаю». Голова аграрної асоціації розповів про наслідки аномально холодної весни

від Юрій Гончаренко 23 Травня, 2025

Павло Коваль: «Де очікували, може, 60-65 центнерів врожаю, втратимо 10-15 центнерів»

Українські аграрії за прогнозами можуть втратити 10% від потенційного врожаю та вийти на торішні показники – 73-74 млн тонн зернових та олійних культур. Про це в інтервʼю «Главкому» розповів гендиректор «Української аграрної конфедерації» Павло Коваль.

За словами експерта, погодна ситуація восени під час посіву озимини була непростою, що вплинуло на структуру посівів: було посіяно менше озимого ячменю та пшениці. Коваль каже, що аграрії звикли, що від заморозків можуть постраждати ранні фрукти, однак ніхто не очікував таких пізніх морозів.

«Ми звикли, що через заморозки зазвичай можуть постраждати ранні фрукти, але на сьогодні маємо проблеми із соєю, озимим ячменем, є проблеми й щодо інших культур. Знаю, що аграрії вже пересіяли окремі площі кукурудзи. Не кажу вже про кісточкові: абрикоси, черешні, персики та окремі ранні сорти слив – все це постраждало і в деяких господарствах урожаю цього року не буде. Також по всій Україні цьогоріч горіхи примерзли, врожаю теж не буде, а це був важливий продукт для загального експорту», – пояснив він.

Аналітики вважають, що цьогорічний врожай може бути на рівні показників минулого року.

«У центрі країни, наприклад, на Кіровоградщині, пшениця без тепла та весняних опадів не так бурхливо розвивалася, як зазвичай. Як-то кажуть, пшениця висотою у травостій, що ворона сховається, а вже колос викинула. І є певні застереження: що там, де очікували, може, 60-65 центнерів врожаю, втратимо 10-15 центнерів. І це ще не кінець, бо до кінця травня тепла не обіцяють, особливо в північних та центральних областях», – пояснив він.

Водночас, як зазначає гендиректор «Української аграрної конфедерації», аграрні підприємства вимушено адаптуються до погодних змін. «Є підприємства на Харківщині, Сумщині, Чернігівщині, де соя примерзла, яка раніше була посіяна і вже зійшла. Скоріше за все, дехто її залишить, розуміючи, що вже буде менше плодоносних стебел. Якщо, наприклад, горох підмерз, то його вже пересіватимуть не горохом, а скоріш за все, чимось пізнім – мабуть, кукурудзою, дехто може трошки гречки, проса додати», – пояснив він.

Через морози загальна площа посівів агрокультур буде меншою, зокрема цукрового буряка, якого цього року посіяли 217 тис. га.

«Не досіяли десь 750 тис. гектарів ярого ячменю, якого зазвичай трошки більше. Ця культура була, мабуть, найменш рентабельною за останні роки. Менше врожаю треба очікувати й ріпака, який є дуже ранньою культурою. У принципі, його вже в червні молотять, але заморозки для деяких підприємств прийшлися вже на фазу цвітіння. Якщо минулого року в окремих господарствах було по 60-63 центнери з гектара озимого ріпака, то цього року такого точно вже не буде», – розповідає експерт.

Коваль зазначає, що багато експертів продовжують очікувати непоганий урожай базових культур. Так, соняшнику вже посіяли 4 млн із запланованих 5 млн га.

«Але достатньо  І, думаю, дехто окремі площі соняшником ще пересіє, якщо буде потреба. А дехто скоротить сою, а наростить кукурудзу. Загалом, якщо дуже обережно прогнозувати, вже кажуть десь про 10% втрат від потенційного врожаю. Скоріш за все, вийдемо на рівень минулого року – десь 73-74 млн тонн (зернових та олійних культур). Хоча планували його перевершити», – додав гендиректор «Української аграрної конфедерації».

Нагадаємо, Україну чекає значне подорожчання сезонних фруктів – через квітневі заморозки 2025 року втрачено значну частину урожаю абрикосів, персиків та лохини. Ціни на абрикоси можуть злетіти на 25%, а ситуація з яблуками залишається невизначеною через пошкодження квіту.

Так, у Києві з’явилися перші сезонні ягоди та фрукти, однак їхня вартість поки що залишається дуже високою. Зокрема, у мережі супермаркетів «Сільпо» ціна на черешні сягає захмарних 999 грн за кг.

До слова, в Україні стрімко дорожчають яблука. З початку тижня відпускні ціни на популярний фрукт на вітчизняному ринку зросли в середньому на 14%. 

23 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
на росії

Стопами Гітлера: що стоїть за заявами Путіна про “буферну зону”

від Юрій Гончаренко 23 Травня, 2025

Російський диктатор Володимир Путін заговорив про створення “буферної зони” (і вже не вперше). Але, розповідаючи про необхідність її створення, він не дає відповідей на питання: куди вона буде створюватись? Вглиб Російської Федерації, чи вглиб України? На скільки кілометрів вона має простягатись?

Приміром, очільник російського МЗС Сергій Лавров казав, що потрібна “буферна зона” на 200 кілометрів. Беручи до уваги, що, скоріше за все, розглядається саме ситуація заглиблення в Україну і такі забаганки, то, за великим рахунком, в Кремлі мріють про демілітаризовану зону до самого Києва. Та навіть Київ має до неї потрапити, передає УНІАН.

Тобто, все це – повна маячня. Це – спроба за допомогою, в тому числі, американців, створити “легітимні” окуповані території.

Простими словами, те, що Росія не змогла захопити протягом останніх років, Путін намагається загарбати, назвавши “буферною зоною”.

Ба більше, якщо згадати, як кілька днів тому Путін побував на Курщині, і там якийсь губернатор йому нарозповідав, що Суми мають стати частиною Російської Федерації, то можна зробити цікаві спостереження. З одного боку, росіяни реанімували стару тему про необхідність створення демілітаризованої зони. А з іншого – вже планують захоплення нових територій України, відверто й публічно про це заявляючи…

Насправді росіяни не збирають зупинятись, ба навіть призупиняти так звану спеціальну військову операцію. Вони не хочуть і не планують йти ні на яке припинення вогню. Адже, як нещодавно сказав президент США Дональд Трамп, росіяни зараз відчувають себе переможцями.

Звісно, мене, як і багатьох з нас, дивує реакція наших друзів зі Сполучених Штатів. Я не можу повірити в те, що вони не розуміють, що відбувається. І виникає питання: навіщо вони вдають, що не розуміють, навіщо вмикають дурня? Тут же все очевидно…

Якщо подивитись на риторику Гітлера у 39-му, 40-му і навіть у 41-му роках минулого століття – напередодні і вже під час Другої світової війни, то Путін зараз повторює його майже слово в слово.

Особливо, що стосується прагнення до миру. Гітлер позиціонував себе чи не найбільшим “миротворцем” в Європі: він постійно “прагнув” миру, він “боровся за мир” усіма можливими засобами. Путін зараз йде таким самим шляхом.

Тому іноді навіть хочеться порадити нашим друзям із США: після того, як послухали Путіна, подивитись і послухати архівні записи виступів Гітлера й порівняти риторику. Вони дуже здивуються…

Чому російський диктатор витяг з рукава тему створення “буферної зони” саме зараз? Тут немає складних стратегій. На нього тиснуть і він розуміє, що, у будь-який момент, тиск може посилитись і з боку Сполучених Штатів. Наступним кроком, вочевидь будуть якісь додаткові санкції. Аби цьому запобігти, Путін вдається до маніпуляцій та брехні. Мовляв, я дуже-дуже хочу миру, але давайте зробимо це ось в такий спосіб. Саме такий. А далі – пропонує спосіб, який не можна реалізувати.

23 Травня, 2025
FacebookTwitterLinkedinWhatsappTelegramViberEmail
Новіші
Старіші

ВАЖЛИВЕ

Релігія на лінії фронту: як Кремль використовує віру...

26 Липня, 2026

Чи став Трамп на бік України?

23 Липня, 2026

Відео: Василь Кучабський: консерватор, який водив за носа...

22 Липня, 2026

Відео: 10 вражаючих фактів про консерватизм

14 Липня, 2026

Ліндсі Грем – американський «яструб» і друг України

13 Липня, 2026

UKRAINIAN EXPERTS TALKS’S PODCAST

Новини

  • Кардинал Ватикану підтвердив: Свята Церква разом з Україною у боротьбі за полонених

    16 Липня, 2026
  • Чому Польща не хоче зупиняти «історичну війну» з Україною одним дзвінком

    9 Липня, 2026
  • Як Польща виграє історичну війну, поки Україна відмовляється в неї вступати

    8 Липня, 2026
  • Правда про «братній народ»: соціологія показує глибоку неприязнь поляків до українців

    7 Липня, 2026
  • Зсув свідомості: кількість одеситів, які вважають себе росіянами, скоротилася у п’ять разів

    18 Червня, 2026
Назад Вперед

Спротив.News

«
Prev
1
/
211
Next
»
loading
play
У Криму зі школярів готують “кадровий резерв” операторів дронів
play
“Канікули з Росгвардією”: окупанти мілітаризують дитячий відпочинок на ТОТ
play
Крим без світла, води й пального: “відпочинковий сезон” пішов не за планом
«
Prev
1
/
211
Next
»
loading

Реалізується ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні

Copyright © 2017 Фонд сприяння демократії Наші Політика конфіденційності,  Умови використання сайту
Facebook Youtube Telegram Spotify Instagram Linkedin
Консервативна Платформа
  • Новини
    • Аналітика
    • Світогляд
    • Антиімперський фронт
    • Зброя
    • Геополітика
  • Публікації
  • Позиція
  • Заходи

Shopping Cart

Close

У кошику немає товарів.

Close
  • Українська