Бастіон із пап’є-маше. Анатомія фальшивого російського консерватизму

Коли ви запитаєте у будь-якого росіянина, який підтримує війну, навіщо його країна напала на Україну, він вам не зможе дати однозначної відповіді. Ймовірно, ви навіть можете почути про масонів, рептилоїдів, анунаків та інших представників земного та позаземного буття. Більш приземлені пробелькочуть щось про небезпеку розширення НАТО, нацистів та, звісно, про захист традиційних цінностей. У своїй промові від 24 лютого 2022 року Путін, серед іншого, говорив таке: «Та й, власне, до останнього часу не припинялися спроби використати нас у власних інтересах, руйнувати наші традиційні цінності й нав’язати нам свої псевдоцінності, які роз’їдали б нас, наш народ зсередини, ті установки, які вони вже агресивно насаджують у своїх країнах і які безпосередньо ведуть до деградації та виродження, оскільки суперечать самій природі людини. Цьому не бути, ніколи й нікому цього не вдавалося. Не вдасться й зараз».

Багато хто порівнює цю промову з виступом Гітлера в Райхстазі 1 вересня 1939 року, а сам режим, який сформувався в РФ, з нацистським режимом Гітлерівської Німеччини. І дійсно, обидва виступи мають чимало спільного. Варто замінити «Данциг» на «Донбас», «поляків» на «українців», і ви не зможете відрізнити одну промову від іншої. Виступи настільки схожі, що стає цілком зрозуміло, ким і чим надихався спічрайтер Путіна. Маркери однакові: запевнення у миролюбстві, зображення жертви агресором, апеляція до історії тощо. Але от у промові Гітлера ви не знайдете нічого про захист так званих традиційних цінностей. І це саме те, що багато в чому відрізняє сучасний режим РФ від Гітлерівської Німеччини.

Свого часу нацистська ідеологія вважалася футуристичною, динамічною та революційною — вона будувалася на расовій теорії, біології та соціал-дарвінізмі. Її творці відкидали стару християнську мораль, вважаючи її «слабкістю»; путінська Росія вигадала свій власний, абсолютно унікальний конструкт — консерватизм як зброю масового ураження. Це суто російський ідеологічний новотвір нашого часу. Кремль зрозумів просту істину: у ХХІ столітті ти не можеш продавати людям«Західного світу» мертвий комунізм або маргіналізований фашизм. Зате на Заході є мільйони людей (консерватори, релігійні громади, противники ліберального прогресивізму), які почуваються самотніми й розгубленими в сучасному світі. Росія створила для них «ідеологічний офшор».

Ця концепція не сформувалася миттєво. Як і будь-яка ідеологія, вона пройшла певні етапи свого становлення, опинилася під жорнами часу, довго варилася в головах так званої Російської інтелігенції й зрештою підганялася під потреби режиму.

Путін приходив до влади як ефективний ліберальний лідер, поборник демократичних цінностей, альтернатива комуністам, які на той час були в РФ все ще популярні. Згодом ліберальний ефективний лідер поступово, але наполегливо перетворюється просто в «ефективного лідера», приставка «ліберальний» зникає. Образ змінюється.

В інтерв’ю німецьким телеканалам «ARD» та «ZDF» від 5 травня 2005 року Путін відверто захоплюється радянським минулим, називає розпад союзу помилкою, але, втім, каже таке: «А що стосується того, як будував свою політику Радянський Союз щодо своїх найближчих сусідів та своїх союзників, то тут немає нічого дивного. Він будував її за своїм образом і подобою, а це була відома система — система, яка, на жаль для нашого народу, не була побудована на демократичних принципах. Але такими були реалії того часу, так само як реалією була й колоніальна політика досить великої кількості країн Європи… Абсолютно неможливо повернути Росію в колишні часи. Ніхто цього не хоче й не збирається робити… Перетворення початку 90-х років усе-таки звільнили країну від монопольної влади однієї політичної сили. По суті, це перший крок до свободи, до демократії. І, звісно, це дає нам шанс будувати відносини як нормальної цивілізованої європейської нації з усіма нашими сусідами в Європі та у світі. І найголовніший результат цих змін — це результат зміни внутрішньої якості російського суспільства».

Дослідники зазначають, що глобальний злам відбувся під час мітингів на Болотній у 2012 році; інші стверджують, що після вторгнення до Грузії і відчуження частини її територій у 2008 році. Однак варто зауважити, що процес формування консервативної концепції в Росії почався раніше. Наприклад, у посланні до Федеральних зборів від 10 травня 2006 року Путін вже цитував Івана Ільїна — відомого російського філософа й апологета консерватизму:«Відомий російський мислитель Іван Ільїн, розмірковуючи про базові принципи, на яких має міцно стояти російська держава, зазначав, що солдат — це звання високе й почесне. І що “він уособлює всеросійську народну єдність, російську державну волю, силу та честь»». Раніше, в жовтні 2005 року, Путін перепоховав останки Ільїна у Москві власним коштом.

Для контексту: Іван Олександрович Ільїн (1883–1954) — це російський філософ, правознавець та публіцист. У 1922 році більшовики вислали за кордон його та ще понад сотню інтелектуалів на так званому «філософському пароплаві». Опинившись в еміграції, Ільїн став одним із головних ідеологів Білого руху, але зі специфічним, радикальним ухилом. Він щиро вважав, що західна демократія — це зло, слабкість і шлях до хаосу, а більшовизм можна здолати лише ще жорстокішою, тоталітарною силою. У 1928 році він опублікував статтю «Про фашизм», де відкрито хвалив Муссоліні за те, що той «зупинив ліву загрозу». Фашизм для нього був «здоровим проявом» національного духу. У 1933 році, після приходу нацистів до влади, Ільїн пише статтю «Націонал-соціалізм. Новий дух», в якій закликає не судити Гітлера за єврейські погроми, а зрозуміти його «велику місію». Він писав: «Що зробив Гітлер? Він зупинив процес більшовизації в Німеччині і цим зробив найбільшу послугу всій Європі». Згодом у нього виникли розбіжності з гестапо через його автономність, і він утік до Швейцарії, але від своїх ідей не відмовився. Після Другої світової війни Ільїн написав збірку статей, де давав інструкції для майбутньої Росії після падіння комунізму. Його рецепт був простий: жодних демократичних виборів, Росії потрібен одноосібний вождь, жорстока диктатура, тотальний контроль держави за суспільством і культ армії.

Саме цитатою Ільїна Путін закінчив сумнозвісну промову від 30 вересня 2022 року, присвячену анексії українських територій:«І хочу завершити свій виступ словами справжнього патріота Івана Олександровича Ільїна: “Якщо я вважаю своєю Батьківщиною Росію, то це означає, що я по-російськи люблю, споглядаю й думаю, по-російськи співаю й говорю; що я вірю в духовні сили російського народу. Його дух — мій дух; його доля — моя доля; його страждання — моє горе; його розквіт — моя радість»».

 Тобто цю любов, дитяче захоплення російським шовінізмом, Путін проніс від початку своєї каденції, від 2000-х і аж до 2020-х років. І поки преса демонструвала картинку ліберального ефективного лідера, а нафтові долари текли до бюджету РФ, Путін читав Ільїна і захоплювався, наприклад, такими тезами: «Український сепаратизм є явищем штучним, позбавленим реальних підстав. Він виник із честолюбства ватажків та міжнародної завойовницької інтриги. Відокремившись, ця держава прирікає саму себе на завоювання та розграбування іноземцями. Малоросія та Великоросія пов’язані воєдино вірою, племенем, історичною долею, географічним положенням, господарством, культурою та політикою. Іноземці, які готують розчленування, мають пам’ятати, що вони оголошують цим усій Росії вікову боротьбу. Не буде миру та господарського розквіту на сході за такого розчленування. Росія перетвориться на джерело громадянських та міжнародних війн на віки».

Проте глобальний злам усе ж відбувся після 2012 року. Не в свідомості Путіна чи політичних еліт Росії, бо як ми з’ясували, вже на той час вектор було обрано. Скоріше у темпах реалізації цього вектора і у деяких його деталях.Коли взимку 2011–2012 років стотисячні натовпи освіченого середнього класу вийшли на Болотну площу та проспект Сахарова в Москві з гаслами за чесні вибори, у Кремлі стався тектонічний зсув. Путін побачив у цих ситих, європеїзованих містянах із новими айфонами смертельну загрозу. Прогресивний, ліберальний шлях розвитку, який імітували в «нульових», раптово виявився небезпечним для самого виживання режиму. Великим містам вирішили протиставити так звану «глибинну Росію» — консервативну, патріархальну, релігійну провінцію, робочий клас оборонних заводів і, звісно, слухняний апарат РПЦ.

Саме в цей момент бренд «традиційних цінностей» стає головною зброєю внутрішньої війни. У своїх промовах після повернення в президентське крісло у 2012 році Путін починає відкрито та агресивно атакувати Захід. Він більше не згадує про європейські та демократичні цінності. Кремль таврує Захід як «безплідний і безстатевий», що відмовився від своїх християнських коренів, а Росію проголошує єдиним месіанським рятівником людської моралі.

Тоді ж створюється так званий Ізборський клуб — апофеоз злиття всіх консервативних радикалів:від Дугіна та Проханова до шовіністичного економіста Глазьєва. Клуб створили одразу після Болотної площі під патронатом Кремля. Це було офіційне замовлення влади на конструювання «антизахідної ідеології».У 2013 році цей розворот отримує своє перше законодавче м’ясо — ухвалюється закон про заборону «гей-пропаганди».

Так народився той самий «ідеологічний офшор».  Російський консерватизм остаточно перетворився на франшизу. Кремль почав свідомо інвестувати мільйони у фінансування ультраправих партій Європи, релігійних конгресів та консервативних блогерів. Західному обивателю продавали ефектну обгортку: Росію як «останній бастіон» віри, міцної родини та традиційного ладу.

Проте правда в тому, що цей «бастіон» збудований із пап’є-маше.

Бастіон із пап’є-маше

Для початку з’ясуємо, що ж таке насправді — ті традиційні цінності. 9 листопада 2022 року Путін підписав Указ № 809 «Про затвердження Основ державної політики щодо збереження та зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей». Це, по суті, перший документ, у якому Кремль спробував кодифікувати свою концепцію юридично без звичного пафосу та вотебаутизму. У пунктах 4 та 5 цього указу йдеться: «Традиційні цінності — це моральні орієнтири, що формують світогляд громадян Росії, передаються від покоління до покоління, лежать в основі загальноросійської громадянської ідентичності та єдиного культурного простору країни, зміцнюють громадянську єдність, знайшли своє унікальне, самобутнє вираження в духовному, історичному та культурному розвитку багатонаціонального народу Росії. До традиційних цінностей належать: життя, гідність, права і свободи людини, патріотизм, громадянськість, служіння Вітчизні та відповідальність за її долю, високі моральні ідеали, міцна сім’я, творча праця, пріоритет духовного над матеріальним, гуманізм, милосердя, справедливість, колективізм, взаємодопомога та взаємоповага, історична пам’ять і спадкоємність поколінь, єдність народів Росії».

Звучить пречудово. Життя, гуманізм — який, до речі, є основою сучасного ліберального західного суспільства, справедливість, милосердя; практично Едем на землі. Але правда в тому, що закон про «милосердя», «гуманізм» та «справедливість» підписувала та ж рука, яка підписувала, наприклад, наказ про відчуження територій у сусідньої держави. І справа навіть не у територіях; справа в тому, що за клаптики землі людина, яка проголошує своєю традиційною цінністю гуманізм і життя, відправила у «м’ясорубку» понад мільйон співгромадян. Як то кажуть, будь-яке життя цінне, але деяке цінніше за інше.

Про інші цінності Російської Федерації ми навіть не будемо говорити. Краще за нас скаже статистика.

• Насамперед сім’я. У 2024 році в РФ на 880 тисяч зареєстрованих шлюбів припало 644,5 тисячі розлучень. Тобто співвідношення розлучень до шлюбів становило 73,2% (іншими словами, на кожні 10 нових сімей припадає понад 7 тих, що розпалися). Цікаво, що у 2020 році ситуація була ідентичною: на 770,8 тисячі шлюбів припадало 564 тисячі розлучень — ті самі 73,2%. Напевно, це і є «стабільність», про яку так любить говорити Путін.

Для порівняння: в Україні у 2024 році було зареєстровано 150,2 тисячі шлюбів та 34,2 тисячі розлучень — співвідношення розлучень до шлюбів становило 22,8%. У США за аналогічний період на приблизно 2,4 млн шлюбів припадало майже 1 млн розлучень (41,2%), а в країнах ЄС на приблизно 1,7 млн 700 тис. (41,1%).

• Встановити кількість правопорушень у сфері побутових відносин у РФ доволі важко через те, що у 2017 році своєю рукою «гуманіст» Путін підписав законопроєкт, який переводить побутове насильство з кримінальної в адміністративну площину. Однак, згідно з офіційним звітом Росії для ООН, у 2024 році 963 жінки загинули від домашнього насильства— половина від усіх умисних вбивств жінок. Водночас відповідно до даних «Forbes» на  «Всероссийский телефон доверия для женщин» за 2025  рік надійшло майже 24 тис. звернень; організація повідомляє, що у 70% випадків жінки терплять насильство регулярно, а кожна п’ята є жертвою понад 10 років. У цьому контексті красномовна цитата голови комітету Держдуми з питань захисту сім’ї, яка заявила, що криміналізація  домашнього насильства може зруйнувати так званий інститут сім’ї: «Треба нам подумати, як це позначиться на інституті сім’ї — чи зміцнить це інститут сім’ї, чи дійсно стане тією нормою, яка раз і назавжди поставить заслін на шляху домашнього насильства, чи це ще більше вплине на те, що у нас інститут сім’ї і так руїнізований, 8 із 10 розлучень, і що це буде ще один удар по інституту сім’ї».

Тут коментарі будуть зайвими.

• Станом на 1 січня 2025 року у Росії налічувалося 340 055 дітей-сиріт (1,14%) від загальної кількості дітей.  Більшість із них — соціальні сироти, тобто діти, які були залишені батьками добровільно або примусово через рішення суду. До прикладу: впродовж 2024 року було зареєстровано 39 583 дитини-сироти, із них 26 594 соціальні сироти (67,2%). За оцінками російських дитячих омбудсменів, кількість соціальних сиріт в РФ сягає загалом 70-80% (приблизно 270-290тис.) Попри те, що Росія трактує такі цифри як безсумнівний успіх і декларує зменшення порівняно з минулими роками, цифри втім залишаються невтішними: на тисячу дітей у РФ припадає приблизно 10 соціальних сиріт. Цей показник один із найвищих серед розвинених країн.
• Близько 30% усіх сімей у РФ з неповнолітніми дітьми є неповними, тобто дитину виховує лише один із батьків. Станом на 2023 рік у Росії налічувалося понад 15,5 млн сімей, з яких 5 млн були неповними.
•  За даними МВС РФ, у 2023 році під час Великодня,одного з найбільших християнських свят, храми в Росії відвідали 2,8 млн людей, що становить приблизно (1,9%) від загального населення. Водночасу США 21% парафіян відвідують храми щотижня, в Україні 12% серед православних і 43% серед католиків, у Польщі 41%.
• Станом на 2024 рік в РФ було зафіксовано більш ніж 1,7 млн випадків захворювань на ВІЛ; понад 1% дорослого населення в РФ є ВІЛ-інфікованим (приблизно 1 250 000 людей). Цей показник найвищий у Європі.
• За офіційними даними, загальна кількість громадян, які регулярно вживають наркотики в РФ, становить близько 1,2–1,3 мільйона осіб — це лише зафіксований моніторинговий мінімум. Незалежні медичні оцінки та експертні доповіді , зокрема озвучені в профільних комітетах, вказують на те, що реальне число людей, знайомих із наркотиками, сягає від 5 до 6 мільйонів.  Ця статистика загалом одна з найнижчих у Європі, якщо рахувати у відсотковому співвідношенні до кількості населення. Але диявол тут криється в деталях: щороку від причин, безпосередньо пов’язаних із вживанням наркотиків (передозування, супутні хвороби), у Росії офіційно гине близько 8 тисяч людей (це приблизно 50 людей на 1 млн населення). І цей показник вищий за середній у Європі. Так, наприклад, в Україні за різними даними гине від 1 до 2 тис. (30-50 людей на 1 млн населення); у Франції — 900 (15 людей на 1 млн); у Німеччині — 2,5 тис (30 людей на 1 млн).
•  На кінець 2024 року у РФ під диспансерним наглядом перебували 908,1 тис. осіб з діагнозами алкоголізм або алкогольний психоз, що становить 671 особу на 100 тис. населення. Ці дані наводяться в аналізі офіційної статистики МОЗ РФ. У 2025 році кількість росіян, яким вперше в житті діагностували алкоголізм або алкогольний психоз, досягла 56,9 особи на 100 тисяч населення. Порівняно з 2024 роком, показник зріс приблизно на 30%, що стало найбільшим річним приростом за весь період спостережень.  При цьому експерти зазначають, що офіційна статистика суттєво недооцінює реальну кількість людей з алкогольною залежністю. Причини — небажання ставати на наркологічний облік, самолікування, лікування в приватних клініках, відсутність звернення по медичну допомогу тощо. Так, за різними даними, розлад, пов’язаний із вживанням алкоголю, мають близько 5–7% дорослого населення РФ (приблизно 7 млн громадян).  Цей відсоток вищий, ніж у США (6,3%) і більший, ніж середній у Європі.
• Відповідно до статистики Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC), за 2021 рік у Росії зафіксовано понад 10,2 тис. умисних убивств (приблизно 7 на 100 тис. населення). Цей показник більший, ніж у США (6 на 100 тис.), Україні (4 на 100 тис.), і в кілька разів перевищує середні показники в Європі.

Отже, давайте трішки підсумуємо. Насправді, багато говорити тут не треба — самі за себе кажуть наведені цифри. І це ми ще не наводили статистику самогубств, індексу корупції тощо, де російський Едем впевнено займає лідерські позиції, поступаючись лише африканським диктатурам.

Знаєте, Росія — це як той неблагополучний сусід з квартири напроти. Він б’є свою дружину, пиячить, зловживає наркотиками, а коли ти викликаєш поліцію, вона лише висловлює занепокоєння. І ти поступово звикаєш до цього сусідства. Живеш собі, заплющуючи очі на крики з квартири напроти, лише тихенько мрієш, щоб сусід не чіплявся до тебе. А він чіпляється. Іноді нібито і з добрими намірами: лагідно усміхаючись, небритий, немитий і нестрижений, він пропонує тобі випити пляшку. Іноді він навіть демонструє прагнення до розвитку. Кидає пити, бити дружину, починає ходити на роботу. І ти радієш за нього, дійсно радієш, бо це гарантує і тобі самому певний спокій. Домовляєшся з іншими сусідами, пропонуєш сходити до нарколога, психолога, налагодити стосунки в сім’ї. І він начебто і не проти… Але це триває недовго. Минає місяць, два, півроку, і він все одно повертається до стартових налаштувань. І знову з сусідньої квартири лунають крики. А ти за свої пропозиції ризикуєш отримати по пиці, бо, мовляв, він сам вирішить, як йому жити.

То що ж таке той консерватизм, який так припав до душі деяким західним елітам?  Право безкарно бити дружину, прикриваючись цитатами Ільїна, порожні золоті куполи церков у великодню ніч, алкоголізм, сирітство і СНІД.  Соціологічну статистику, на відміну від кордонів, танки посунути не в змозі.

Список використаних джерел:

1. Павлюк А. Скільки шлюбів і розлучень зареєстрували в Україні у 2024 році? Статистика від Мін’юсту // Українська правда. URL: https://life.pravda.com.ua/society/skilki-shlyubiv-i-rozluchen-zareyestruvali-v-ukrajini-u-2024-roci-min-yust-306197/ (Дата звернення: 20.07.2026).
2. Якубова Л. Іван Ільїн. Патріарх російського фашизму // Український тиждень. 2022. URL: https://tyzhden.ua/ivan-ilin-patriarkh-rosijskoho-fashyzmu/ (Дата звернення: 19.07.2026).
3. Академик Покровский: каждый сотый россиянин заражен ВИЧ-инфекцией // ТАСС. 2025. URL: https://tass.ru/obschestvo/25778065 (Дата звернення: 20.07.2026).
4. В Госдуме назвали ударом по семье закон о запрете домашнего насилия // Русская служба TheMoscowTimes. 2026. URL: https://ru.themoscowtimes.com/2026/07/09/v-gosdume-nazvali-udarom-po-seme-zakon-o-zaprete-domashnego-nasiliya-a200447 (Дата звернення: 20.07.2026).
5. В России начало расти число людей с алкогольной зависимостью // Коммерсантъ. URL: https://www.kommersant.ru/doc/8796023(Дата звернення: 20.07.2026).
6. Данные о посетивших храмы на Пасху в 2023 году // Информационно-аналитический центр «Сова».2023. URL: https://www.sova-center.ru/religion/news/how-many/2023/04/d47984/(Дата звернення: 20.07.2026).
7. Ильин И. А. Национал-социализм. Новый дух (1933) // Электронная библиотека RoyalLib. URL: https://royallib.com/book/ilin_ivan/natsionalsotsializm_1_noviy_duh.html (Дата звернення: 19.07.2026).
8. Ильин И. А. Основы борьбы за национальную Россию. Белград : Национально-Трудовой Союз Нового Поколения, 1938. 66 с.
9. Интервьюгерманским телеканалам АРД и ЦДФ5 мая 2005 года. URL: http://kremlin.ru/events/president/transcripts/22948 (Дата звернення: 19.07.2026).
10. Колесников А. Агония после смерти: Изборский клуб фактически начал трудиться над выработкой новой русской идеи // Новая газета. 2013. URL: https://novayagazeta.ru/articles/2013/01/11/53055-agoniya-posle-smerti (Дата звернення: 19.07.2026).
11. Мамиконян  О. В России зафиксировали рост домашнего насилия // ForbesLifeRussia. URL: https://www.forbes.ru/forbeslife/559762-v-rossii-zafiksirovali-rost-domasnego-nasilia(Дата звернення: 20.07.2026).
12. Модельный региональный план мероприятий (“дорожная карта”) по развитию системы помощи семьям, профилактике социального сиротства на 2026-2030 гг // Гарант. URL: https://base.garant.ru/414305462/ (Дата звернення: 20.07.2026).
13. Обращение Президента РоссийскойФедерации24 февраля 2022 года. URL: http://kremlin.ru/events/president/news/67843 (Дата звернення: 19.07.2026).
14. Осмоловская К. В 2024 году от домашнего насилия в России погибли почти 1000 женщин // Важные истории. 2025. URL: https://istories.media/news/2025/10/31/v-2024-godu-ot-domashnego-nasiliya-v-rossii-pogibli-pochti-1000-zhenshchin/(Дата звернення: 20.07.2026).
15. Официальный мониторинг количества граждан с наркотической зависимостью в РФ // Главное управление по контролю за оборотом наркотиков МВД РФ / Gubnews.URL: https://www.gubnews.ru/news_mvd.php?id=41555 (Дата звернення: 20.07.2026).
16. Послание Федеральному Собранию Российской Федерации 10 мая 2006 года. URL: http://kremlin.ru/events/president/transcripts/23577(Дата звернення: 19.07.2026).
17. Подписаниедоговоров о принятии ДНР, ЛНР, Запорожской и Херсонской областей в состав России30 сентября 2022 года URL: http://kremlin.ru/events/president/news/page/145 (Дата звернення: 19.07.2026).
18. Подсчитано, сколько в России матерей-одиночек. Банки.ру. 2024. URL: https://www.banki.ru/news/lenta/?id=11001673(Дата звернення: 20.07.2026).
19. Социальные последствия алкоголизма // Трезвый Мир. 2025. URL: https://trezvyi-mir.ru/pacientam/articles/sotsialnye_posledstviya_alkogolizma/(Дата звернення: 20.07.2026).
20. Статистика разводов в России в 2025 году: причины большого количества расторжения браков // Т—Ж. — URL: https://t-j.ru/stat-divorce/ (Дата звернення: 20.07.2026).
21. Ужвак П. , Николаева Р. Заболеваемость россиян алкоголизмом и алкогольным психозом выросла на треть // Важные истории. 2026. URL: https://istories.media/news/2026/04/16/zabolevaemost-rossiyan-alkogolizmom-i-alkogolnim-psikhozom-virosla-na-tret/(Дата звернення: 20.07.2026).
22. Указ Президента Российской Федерации от 09.11.2022 г. № 809 Об утверждении Основ государственной политики по сохранению и укреплению традиционных российских духовно-нравственных ценностей. URL: http://www.kremlin.ru/acts/bank/48502 (Дата звернення: 20.07.2026).
23. Eurostat Report: Since 1964, marriage rate in EU has more than halved, divorce rate has doubled // The Sofia Globe. 2026.URL: https://sofiaglobe.com/2026/03/22/eurostat-since-1964-marriage-rate-in-eu-has-more-than-halved-divorce-rate-has-doubled/ (Дата звернення: 20.07.2026).
24. Gina C. Gallup: Just 3 in 10 US adults regularly attend religious services // OSV News.2024. URL: https://www.osvnews.com/gallup-just-3-in-10-us-adults-regularly-attend-religious-services/ (Дата звернення: 20.07.2026).
25. Intentional homicides (per 100,000 people) — Country Comparison // The World Bank Data (UNODC). URL: https://data.worldbank.org/indicator/VC.IHR.PSRC.P5 (Дата звернення: 20.07.2026).
26. Krista K. Marriage-Divorce Ratio in the U.S.: Geographic Variation, 2024 // National Center for Family & Marriage Research BGSU. URL: https://www.bgsu.edu/ncfmr/resources/data/family-profiles/fp-25-32.html (Дата звернення: 20.07.2026).
27. Religious belief and national belonging in central and eastern Europe // Pew Research Center. URL: https://www.pewresearch.org/religion/2017/05/10/religious-commitment-and-practices/ (Дата звернення: 20.07.2026).

Автор: Чорнобой Віталій