Персоналізм як основа християнської демократії

від Майданюк Валерій
36 переглядів

Християнська демократія як світоглядна ідеологічна доктрина сформувалася, в тому числі й на ґрунті релігійних філософських концепцій, зокрема персоналізму. Персоналізм – бачення людини як персони в контексті її соціальної відповідальності перед суспільством та майбутніми поколіннями, став частиною політичної платформи всіх християнсько-демократичних партій.

У соціальних питаннях персоналізм орієнтований на загальнолюдські цінності: право на життя, гідність людини, свободу, приватну власність та громадянське суспільство, де панує право. Персоналізм жорстко виступає проти соціалізму, особливо його радянського зразка, рівно ж як і проти капіталізму з його соціальними вадами. Саме ці цінності стали основою суспільно-політичної доктрини християнської демократії.

Найбільшим внеском у формування персоналізму стала філософія визначного християнського мислителя Жака Марітена. Він брав участь у складанні Декларації про права людини ООН, а Другий Ватиканський Собор схвалив багато з його ідей як частину сучасної католицької філософії. Отримавши протестантське виховання й вивчаючи в університеті біологію, Жак Марітен, проте, прийняв католицтво у 1906 році.

Вихід із ситуації кризи Новітнього часу Марітен бачив в утвердженні «теоцентричного гуманізму», «персоналістичної демократії», християнізації всіх сфер духовної культури та в екуменічному зближенні релігій. Своїм завданням він вважав інтеграцію сучасної філософії та ідей святого Томи Аквінського

На противагу ліберальному індивідуалізму та соціалістичному колективізму Марітен обгрунтував персоналістську концепцію людини. Персоналізм (від лат. persona  – особа) як філософський напрямок наголошує на тому, що людина передовсім є не просто відокремленим індивідом, а насамперед персоною і має соціальні зобов’язання – сім’я, родина, громада, а також існує як член суспільства. Людина, на думку мислителя, завжди має духовний аспект, якого не визнавав матеріалістичний лібералізм. Марітен вніс у християнську демократію принцип відповідальності та обґрунтовував вагоме значення родини і приватної власності для розвитку держави. Водночас мислитель наполягав на необхідності зменшення впливу держави на соціальні взаємодії населення.

Філософські праці та ідеї Марітена впливали на політику християнських демократичних партій, які після 1945-го року правили у Німеччині, Італії, в країнах Бенілюксу. Гуманістичному індивідуалізму Нового часу Жак Марітен протиставляє «інтегральний гуманізм», згідно з яким людина сприймається як єдність природного і надприродного. За концепцією Марітена, лише покращення сучасної демократії шляхом її поступової християнізації є тією дорогою, яка відкриває можливість для інтегрального гуманізму. Християнська демократія Жака Марітена є ідеологією, яка,  базуючись на гуманізмі, вченні про права людини, демократичних цінностях, водночас додає до них цінності інтегрального гуманізму —  добро, милосердя, взаємодопомогу. 1967 року в енцикліці «Про прогрес народів» («Populorum progressio») Папа Римський Павло VI проголосив прагнення Католицької Церкви до реалізації саме ідеалу «інтегрального гуманізму».

Для прибічників філософії персоналізму властиве прагнення відійти від застарілого догматизму християнської концепції людини, оновити її та наповнити сучасним змістом. Однією з головних ідей  персоналізму є активна участь та діалог християн із сучасністю, залучення їх до активного громадського життя, щоб християнство відігравало вагомішу роль у політиці, соціальній сфері та докладалося до реалізації змін у світі на краще.

Персоналізм є філософською доктриною, яка в осмисленні сучасного світу виходить з проблеми “тотального” розвитку людини на основі пріоритету духовних  цінностей. Криза сучасної людини пояснюється як наслідок кризи цивілізації в цілому, де недоліки системи розподілу ведуть до занепаду моралі, позбавляють людину саморозвитку, а засилля комфорту перетворює людину на споживача. Як слушно зазначає нідерландський публіцист Джефф Фонтейн, персоналізм підкреслює центральне значення людини в людській діяльності, де особистість людини виявляється і визначається через її стосунки з іншими. У політиці персоналізм відобразився у програмах християнсько-демократичних партій, які мали владу в багатьох європейських країнах після війни і досі відіграють вагому роль у Німеччині, Франції, Нідерландах, Польщі, а також завдяки діяльності Європейської народної партії – в Європейському парламенті.

Автор: Валерій Майданюк

You may also like

Реалізується ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні