Нульова сесія форсайту «Візія української перемоги 2035», проведена Українським безпековим клубом, поставила питання руба: безтурботне життя зразка до 2022 року не повернеться. Голова УБК Юрій Міндюк наголосив на потребі моделі керованої стійкості за прикладом Ізраїлю — постійної готовності нації до нового удару.
Головний виклик, який виявили учасники, — розрив між максималізмом суспільних вимог і мінімалізмом особистої відповідальності. Тил хоче перемоги на умовах 1991 року, трибуналу над росією та репарацій, але водночас чіпляється за довоєнний комфорт і особисту свободу, перекладаючи тягар війни на меншість. Координатор InfoLight.UA Юрій Гончаренко влучно вказав на корінь проблеми: безстроковість військового обов’язку перетворює вступ до армії на «квиток в один бік», що і штовхає людей до ухилення.
Консервативний погляд тут очевидний: держава не повинна карати громадянина невизначеністю, але громадянин не повинен ухилятися від обов’язку перед нацією. Тому пропозиції форсайту — граничні терміни служби (18–24 місяці), відмова від вуличних рейдів на користь фінансово-правових санкцій, щорічні збори резерву — це не поступка слабкості, а розумна дисципліна замість радянського свавілля.
Окремо форсайт відкинув спокусу «військового цензу» — ідею допускати до державної служби лише ветеранів. При катастрофічному кадровому голоді (вакантність 40–70%) такий ценз просто паралізує апарат держави. Натомість пропонується зберегти інституції та відкрити ветеранам шлях через освіту й перекваліфікацію — це і є консервативний принцип: зміцнювати держава, а не ламати.
Найважливіше — застереження проти штучного конструювання «сакральної» національної ідентичності кабінетними інтелектуалами: такі спроби, за висновком учасників, ведуть до того самого шовіністичного нарцисизму, що лежить в основі російського рашизму. Натомість справжня єдність нації — понад 90% громадян ідентифікують себе передусім як українці — має спиратися на спільні цінності свободи, а не на штучні ідеологічні конструкції чи мовне полювання на відьом в окопах.
Форсайт чесно визнав і власні прогалини: бракує економічних розрахунків, конкретного урядового регламенту й моделі подолання кадрової кризи. Наступні сесії мають дати відповіді.
