Якщо війна поряд – поради «для чайників». Частина третя

Якщо війна поряд – поради «для чайників». Частина третя

Міні-інструкція: ці поради не претендують на вичерпність, вони покликані лише розширити коло стандартних уявлень і зорієнтуватись в океані інших рекомендацій, що сповнили зараз інтернет-простір. Сприймайте все критично, використовуйте творчо!

Крок 3. Тривожна валізка

Головна складність у формуванні «тривожної валізки» – розібратись, який із тисяч запропонованих Гуглом варіантів її складу є найкращим. Якість дописів про це дуже різна. Деякі порадники наче змагаються, хто вигадає найскладніший квест щодо збору спорядженням для наївного новачка, пропонуючи речі по-своєму круті але… для переважної більшості реально зовсім непотрібні.

Щоб не розгубитися в цьому океані інформації, повертаємося до другого кроку – до питання, під який з базових варіантів дій планується збирання цієї валізки. Основними з них є три:

1. евакуація на машині чи іншому транспорті;
2. «туристичний» (евакуація пішки);
3. «тривожна валізка» потенційного бійця регулярної армії;
4. «тривожна валізка» потенційного партизана / добровольця.

Можна було б виокремити і п’ятий варіант – для тих, хто мешкає в населених пунктах, які ворог може почати бомбардувати, так би мовити «тимчасові», але і в цьому разі, біжучи у бомбосховище, краще прихопити обраний варіант «основної» «тривожної валізки, бо нема гарантії, що за нею вдасться повернутися, тож, хай краще вже буде при собі.

В усіх «тривожних валізках» незалежно від їх призначення є спільні обов’язкові пункти:

1. документи (повний комплект особистих, починаючи із свідоцтва про народження і закінчуючи пенсійним посвідченням та документами на право власності) та їх копії, бажано оригінали і копії тримати в двох різних місцях, їх треба максимально захистити від несприятливих умов (мінімум – пакети із зіпером);
2. гроші – як готівкою, так і картки (для евакуаційного варіанту вони можуть замінити майже всі інші «змінні» складові);
3. індивідуальні гігієнічні засоби;
4. змінні шкарпетки (от що ніколи не буває зайвим!) і нижня білизна;
5. «похідний набір особистого посуду;
6. їжа і напої (цей пункт належить уже до частково «факультативних»);
7. індивідуальна аптечка (також частково факультативний пункт);
8. корисні дрібнички: сірники, ліхтарики, нитки-голки, скотч, пакети, мінімальна «канцелярка» (теж частково факультативний пункт).

Можна було б додати до списку ще й годинник, але його зазвичай у «тривожні валізки» спеціально ніхто не складає – люди мають його при собі (або користуються як годинником телефонами). Навіть теплий одяг можна наперед туди не класти, а зробити це з урахуванням сезону і поточного прогнозу погоди (хоча щось тепленьке загалом потрібне, не варто, наприклад, тягти із собою влітку шубу).

Решта пунктів повністю залежить від обраного варіанту дій, і ті речі, які є обов’язковими для одних, можуть виявитися не просто зайвими, а і небажаними для інших.

Найяскравіший приклад: для родини, що евакуюється, одним з найперших обов’язкових (після перелічених восьми «спільновалізкових») пунктів є телефони / смартфони із зарядками та павер-банками до них. А от той, хто зібрався партизанити на вже окупованій території, першою справою має свого телефону позбутися, бо той приведе його прямісінько «в підвал» окупантам (Чому? Якщо у вас виникло таке питання чи жалко накрученого смартфону, навряд чи вам варто іти у сучасні партизани – див. Крок 2). Натомість тому, хто культурно евакуюється на транспорті, не надто потрібні котелки чи інший посуд для приготування їжі на багатті.

Заувага. Речі, якими ви ніколи раніше не користувалися, виявляться лише зайвою вагою. Це стосується навіть таких поширених чи офіційно рекомендованих речей, як паракорд («20 метрів синтетичного шнура»), карта з компасом, мультитул, сокира тощо. Завжди робіть поправки на власні навички!

«Тривожна валізка для тих, хто евакуюється

Особливості «тривожної валізки» у варіанті евакуації на транспорті у свою чергу поділяються на два підваріанти: це ваша власна машина (тоді, крім найпотрібнішого, можна взяти чимало речей на свій розсуд) чи якийсь інший (чужа машина, потяг, рейсовий автобус тощо). Тим не менш, навіть в автобусі можна спокійно везти кілька валіз, чемоданів та інших торб, а отже суттєво розширити список речей, порівняно з розрахованим на піше пересування. В особистій автівці, наприклад, зручно мати збільшений запас води в баклажках і теплого одягу.

У цьому разі, крім уже згаданих засобів зв’язку, стають бажаними додаткові одяг і взуття (тепле й на дощову погоду), розширяється кількість «потрібних дрібничок» (залежить від індивідуальних уподобань, але не зайвими можуть виявитись насамперед речі, пов’язані з доглядом за одягом – щітка для його чищення, запасні ґудзики тощо).

Заувага: цивільним в одязі слід уникати камуфляжу та інших речей, які можуть бути сприйняті як мілітарні.

Запаси їжі «на 3 дні», про які згадується у левовій частці «готових» рекомендацій, для дорослої людини за цього варіанту (за наявності грошей) теж не є якимись обов’язковими. Достатньо трошки легких перекусів (наприклад, енергетичних батончиків), але якщо хочете і не ліньки тягти – на здоров’я, беріть стільки, скільки встигнете з’їсти, перш ніж продукти зіпсуються.

Ще одна порада: щодо грошей краще користуватись принципом «не складати всі яйці в один кошик», а розподілити їх на частини й заховати в різних місцях, від майже справжніх спеціально влаштованих «тайничків» до… вирішує ваша фантазія. Тоді навіть у разі крадіжки чи пограбування хоч щось із цього залишиться.

* * *

Якщо ви евакуюєтесь з малими дітьми, бажано прикріпити до їхнього одягу і продублювати, поклавши в кишені чи їхні особисті торби, нотатки з інформацією про них (П.І.Б, рік народження, адреса проживання, контактні дані батьків з їх іменами, пункт, куди евакуюєтесь), якщо вони вже розмовляють – допомогти їм запам’ятати ці дані, наскільки вони зможуть. Окремим обов’язковим пунктом стає і набір речей, потрібних для догляду за ними (пелюшки, підгузки, пляшечки та інший посуд, молочні суміші тощо) в тому обсязі, в якому ви взяли б ці речі в разі звичайної подорожі на 3 дні.

І ще – хоча евакуація є екстремальною дією, не варто заважати дитині прихопити якусь іграшку (якщо її розміри дають таку змогу). Для малих це не примха, а спосіб зниження стресу. Тим більш, що в разі пересування на транспорті вага перестає бути критичним обмежуючим фактором.

Особливості «туристичного варіанту»

Саме на нього розраховано переважну більшість рекомендацій, поширюваних в Інтернеті. І саме тому замість їх детального розбору пропоную передусім відповісти на просте питання: чи є у вас такий досвід?

Якщо є, то просто пригадайте всі рекомендації для звичайного походу. Фактично різницю між звичайним похідним набором речей та евакуаційним становить лише згаданий значно більший набір документів (див. список) і більша сума грошей, які, як і в разі пересування транспортом, бажано розділити на частини, бо під час війни бандити можуть промишляти і в лісах, тож, хай думають, що взяли все, отримавши сотню баксів із явної «заначки».

Не забувайте і про фактор ваги. Загальна вага на кожного члена сім’ї не повинна перевищувати 50 кг.

А от якщо досвіду нема, краще не ризикуйте здоров’ям і життям – як власним, так і своїх близьких.

! Обережно, ілюзія: «туристичний» варіант годиться насправді лише для небагатьох, навіть кілька прочитаних книжок тут не замінять практики. Якщо у вас немає хоч мінімального досвіду кількаденних туристичних походів чи більш специфічних навичок «виживальників», краще його уникати, особливо з малими дітьми. Вдатися до нього (й лише частково) є сенс лише якщо повністю відпаде можливість їхати транспортом, та й то найлогічнішим рішенням буде дістатися до найближчого населеного пункту.

Для прикладу: якщо тягти на собі триденний запас води на всю родину, від її ваги незвична людина озвіріє вже через кілька кілометрів, і може в нестямі викинути її, ще й разом із чимось більш потрібним. А якщо не ховатися в лісах, може вистачити і пляшечки на пів літра. Бо воду чай, каву тощо завжди можна купити, та й люди – не звірі, чим, чим, а водою більшість поділиться. Україна – держава густо заселена, довго вештатися манівціями вам не доведеться.

Особливості «тривожної валізки» потенційного бійця ЗСУ (включно з ТРО)

Ці особливості полягають у тому, що вона, взагалі-то, теоретично може бути зведена до «спільновалізкових» пунктів, більш того – перелік потрібних особистих речей можна знайти в статутах і пам’ятках, які є в кожному військкоматі. Бо в цьому разі – принаймні теоретично – забезпечення бійця бере на себе держава. Але оскільки практика і теорія іноді розходяться, бажано все ж придбати собі повноцінну аптечку штибу IFAK, і купу різних корисних дрібниць, починаючи від паракорду, гарного ножа і… межі вдосконаленню немає. Але щоб визначити для себе конкретний перелік «ніштячків», треба заздалегідь готуватись, а не чекати останнього дня.

Особливості «тривожної валізки» майбутнього добробатівця чи партизана

Партизан розраховувати на забезпечення «згори» не може. Якщо хтось забув, у 2014 чимало людей вирушало на фронт у домашніх «треніках» і кросівках, взагалі без нічого. Тоді багато що діставали волонтери, але це, як будь-яке неофіційне постачання, не гарантовано. Тож, у цьому разі «валізка» стає найоб’ємнішою: вона передбачає і власний запас БК, і повний комплект спорядження з одягом, і все, що лише вдасться впхнути в наплічник і зрушити з місця. Тому в ідеалі краще скласти потрібні речі на майбутній базі, а не тягти все в день Х.

А щоб усе це вдалося – повертаємось до кроку 2 й заздалегідь отримуємо необхідні знання й навички.

Аптечка

Кількох окремих слів заслуговує також індивідуальна аптечка. Як і в разі з усією валізкою, ви можете знайти купу варіантів різних «готових» рекомендацій.

Перше, що треба чітко знати: ніхто, хто дійсно знається на сучасних уявленнях про парамедицину, першу допомогу, доказову медицину тощо, нізащо не даватиме довжелезні детальні списки ліків, хоча б тому, що виписувати їх може лише лікар і лише індивідуально, з урахуванням вашого особистого стану здоров’я в усій неповторній сукупності захворювань (деякі ліки можуть виявитись несумісними з тими, які ви вже приймаєте постійно). Якщо списки конкретних ліків є, це означає що аптечка не «крута», а небезпечна. Виняток – активоване вугілля та його аналоги, бо це не ліки в основному розумінні, а адсорбент – матеріал, який в разі отруєння суто механічно всмоктує в себе оточуючі речовини (не лише саме отруйні).

Заувага: Якщо ви не навчені першій допомозі, речі, які ви не опанували, стануть «мертвим вантажем» (на жаль, такими можуть виявитися і джгути чи турнікети та клапани для штучного дихання, дійсно здатні врятувати життя). Тому по змозі знайдіть час, щоб пройти хоч якісь курси з першої невідкладної (домедичної) допомоги, а ще краще і ті, де дають BLS (basic life support), і травму із зупинкою кровотеч. Їх багато, іноді різні ГО проводять навіть безкоштовні майстер-класи.

Що має бути в дійсно хорошій аптечці?

По-перше, те, що вам (у множині, якщо евакуюєтесь з родиною) виписав лікар, плюс основний набір того, що ви зазвичай берете із собою у відрядження і обов’язково вже приймали раніше (ще раз: круте «нове» – це виключно зайвий ризик, як би красиво його не рекламували), плюс «посилений» набір кровоспинних засобів, починаючи від джгутів / турнікетів і закінчуючи пластиром.

Орієнтовний варіант аптечки

1. ліки від наявних, зокрема хронічних, захворювань у кількості, втричі більшій за заплановану тривалість подорожі (якщо 3 дні – то з розрахунку на всі 9);
2. звичайні кровоспинні засоби: марлеві стерильні й нестерильні бинти, марлеві серветки різних розмірів, еластичні бинти, пластир (по парі штук), медична хустина *(може використовуватися і для підвішування постраждалих кінцівок);
3. кровоспинні засоби для особливих випадків (сильних кровотеч): джгут або турнікет, гемостатик, оклюзійна плівка або її замінник: прозорий файл + армований скотч; (увага: це – ті речі, користуватись якими треба вчитись заздалегідь, якщо ж не навчились – лишається сподіватись, що поряд знайдеться хтось, хто мав з ними справу, тому покласти їх в аптечку усе ж варто);
4. антисептик у пластиковому флаконі (краще хлоргексидин), спиртові серветки;
5. гумові рукавички;
6. атравматичні ножиці для розрізання одягу;
7. ковдра туристична / військова від гіпотермії (йдеться про спеціальну тонку плівку, вона мало важить і займає мало місця);
8. клапан для серцево-легеневої реанімації – якщо ви вмієте ним користуватись (за останніми протоколами чужим людям штучне дихання в зв’язку з пандемією робити не рекомендовано);
9. медикаменти додаткові (увага – виключно перевірені раніше на практиці): препарати від розладів шлунку (і від закрепу, і від проносу), активоване вугілля чи його аналоги, щось протизапальне (наприклад парацетамол), щось з анальгетиків (від головного болю та інших можливих різновидів болю, як-то анальгін, пенталгін тощо), протиалергійний засіб, для схильних нервувати – щось заспокійливе.

Крок 4. Зброя

Інстинкт здорової людини – в мить небезпеки зробити все можливе, щоб стати більш захищеним, що для багатьох стає синонімом «озброїтись».

Придбати зброю в Україні значно простіше, ніж багатьом здається, хоча певні зусилля для цього докласти необхідно, принаймні за складністю це зіставимо з отриманням водійських прав.

Головні вимоги: відсутність судимості та/або систематичних дрібних правопорушень, відсутність певних захворювань (загалом обмежень медичного характеру не надто багато), досягнення певного віку та проходження курсів поводження зі зброєю.

Купувати гладкоствольну зброю в нас можна з 21 року, нарізну – з 25 років.

Тому, хто хоче отримати дозвіл на зброю, слід передусім завітати до дозвільної системи МВС, де вам все роз’яснлять і можуть продиктувати або видати список потрібних документів. До них належать такі:

1. заява на ім’я керівника органі поліції (заповнюється на місці);
2. довідка про відсутність судимості (її можна безкоштовно замовити через Інтернет або за невелику плату отримати в сервісних центрах);
3. медична довідка 127\о; для її отримання потрібно спочатку відвідати нарколога і психіатра та одержати два відповідні сертифікати про неперебування в них на обліку, вони ж потім окремо пред’являються і в дозвільну систему;
4. довідка із «збройних» курсів про знання  матеріальної частини та правил поводження зі зброєю;
5. квитанція про сплату коштів за надання дозволу;
6. копія паспорта;
7. фотокартки;
8. страховка («цивільної відповідальності власників зброї»);
9. рапорт дільничного про перевірку за місцем проживання та наявність сейфу.

Усе це загалом можна зібрати за місяць, при чому найдовшим «пунктом» для того, хто купує зброю вперше, є проходження курсу поводження зі зброєю (насправді він охоплює чимало різних моментів – від матеріальної частини зброї і законодавчих документів до знань календаря полювання та надання першої домедичної допомоги). Тривалість навчання може суттєво варіювати залежно від міста і конкретних курсів (заняття можуть проходити від 1 до 3 разів на тиждень, найчастіше двічі). Такий курс достатньо пройти одноразово, тоді як більшість інших документів треба поновлювати через кожні три роки.

Із зібраним комплектом документів повертаємося до дозвільної системи МВС, де, якщо «протипоказань» нема, видадуть особливий бланк на придбання зброї (т. з. «зеленку»).

Після його отримання протягом трьох місяців треба вибрати саму зброю, інакше документи доведеться збирати наново.

Після її покупки частина бланку-«зеленки» залишиться в магазині, а іншу треба повернути до дозвільної системи МВС, щоб вас поставили на облік і нарешті видали остаточний дозвіл на її зберігання і використання, який треба продовжувати через кожні три роки.

Усе!

Витрати

Для планування «кошторису» треба знати, що він передбачає щонайменше п’ять різних «статей витрат», а не обмежується самою лише вартістю зброї, що сподобалася:

1. оформлення документів;
2. сейф;
3. сама зброя;
4. «супутні» товари для неї;
5. витрати на тренування

Документи. Якщо робити все за правилами, то в грошах (крім вартості самої зброї) витрати на документи становлять усього лише близько 1000 грн. А різні «неофіційні» варіанти – то вже корупційна складова.

Придбання сейфу (обов’язкова умова). Тут «вилка» вартості дуже велика, починаючи від примітивного «беушного», який, якщо пощастить, можна знайти по дешевці (але з урахуванням зростання попиту на зброю це малоймовірно), нові коштують, починаючи від 2–2,5 тисяч грн (але більшість усе ж трохи дорожча).

Зброя може коштувати менше, ніж багато хто думає – можна знайти навіть нові помпи вартістю близько 5 тис. грн / 200 доларів, а вживані коштують ще дешевше. Верхньої ж планки практично немає. Однак для новачка навряд чи варто одразу хапати «найкраще», навіть якщо фінанси дають таку змогу, починати краще з простіших, так би мовити «базових» варіантів, бо переваги «просунутих» відкриваються лише з досвідом.

Додаткові / «супутні» речі – категорія, яка охоплює набір досить різних предметів, починаючи з потрібних для догляду за нею (олива, шомпол з йоржиками для чищення тощо) та чохла для транспортування і закінчуючи різними специфічними «наворотами», які є досить специфічними і здебільшого не обов’язковими для новачка, особливо якщо його мета – не перемоги на престижних змаганнях, а щось більш практичне і «приземлене».

Сам «основний набір» (засоби догляду + чохол) може обійтися в суму від 500 до 1000 грн і вище.

Також слід захистити власні вуха від звуку пострілів – придбати щонайменше беруші (вони коштують копійки), а краще – навушники (ціни різні).

Вибір значної частини речей залежить від різновиду самої зброї. Так, у разі високоточної зброї стають потрібними такі досить недешеві речі, як оптика (хороша може коштувати дорожче за середню гвинтівку) з кріпленнями для неї, сошки, мішечки, в ідеалі ще й далекомір, анемометр тощо.

Витрати на тренування (зовсім без них і купувати зброю немає сенсу), в свою чергу, поділяються на вартість оренди тиру / доріжки та вартість набоїв. Останні становлять головну «витратну частину» і теж можуть невдовзі перевершити вартість самої зброї. Так, для деяких «крутих пушок» один (!) патрон може коштувати понад 300 грн.

! Обережно, ілюзія: придбати зброю – це ще не все, гірш того, вона може надати зайву самовпевненість, що вже небезпечно. Надмірна самовпевненість, так само, як і повна неготовність застосувати зброю на практиці результатом цього швидше за все буде мінус одна хороша людина, плюс один ствол у мародерів чи противника. Не лише військові профі, а й більшість кримінальних злочинців миттєво вирахує людину, що взяла зброю в руки вперше (не так тримає, не так стоїть, не знято запобіжник тощо,) і цим скористається.

Як вибрати зброю

Порад, як вибрати зброю, в Інтернеті можна знайти надзвичайно багато. І, як завжди, новачка вони можуть легко збити з пантелику, підштовхнувши до придбання чогось, насправді йому не надто потрібного.

Щоб цього не сталося, слід наперед:

1. максимально чітко усвідомити, для чого саме купується зброя: для самозахисту, для спортивних досягнень чи для полювання (і на яку саме дичину 😉); це може визначити вибір не лише між її основними різновидами, а навіть і конкретними моделями, що відрізняються, наприклад, довжиною ствола;
2. оцінити власні можливості, зокрема і з фінансового погляду, з урахуванням того, що без тренувань навичок ви не отримаєте (див «Витрати»);
3. по змозі домовитись із друзями-знайомим, що вже мають зброю, щоб ті дали вам постріляти й оцінити, що вам більше до вподоби.

Не варто соромитись зізнатись у своїй недосвідченості продавцям збройних магазинів. Найчастіше там працюють не випадкові люди, а ті, які зброю дійсно знають і люблять, тож, можуть стати хорошими порадниками і допомогти у першому виборі.