Чому людина може щиро хотіти перейти на українську, але потім знову повертатися до російської? Соціальний психолог Олег Покальчук пояснив мовний перехід через механізми стресу, автоматизованих звичок і когнітивного навантаження. За його словами, для успішної українізації недостатньо вимагати зміни мовної поведінки – необхідно враховувати психологію людини та створювати середовище, у якому українська стає природною звичкою.
29 вересня 2026 року Український безпековий клуб провів експертну дискусію «Мова як фактор національної безпеки: фундаментальний елемент національної ідентичності». Захід організували ГО «Український безпековий клуб» та ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя.
Окремий блок дискусії був присвячений психології переходу на українську мову. Соціальний психолог Олег Покальчук звернув увагу на те, що для дорослої людини зміна усталеної мовної практики може бути складним когнітивним процесом, особливо в умовах тривалого стресу.
За його словами, коли людина переходить на іншу мову, їй доводиться контролювати власні мовленнєві звички та свідомо обирати нові мовніконструкції. Водночас тривалий стрес, пов’язаний із війною, економічною нестабільністю та постійною тривогою, може зменшувати доступний когнітивний ресурс.
Покальчук порівняв цей механізм із режимом енергозбереження у смартфоні. У стресових ситуаціях людина, за його поясненням, схильна повертатися до найбільш автоматизованих моделей поведінки, сформованих ще в дитинстві.
«Голова включає такий режим, як у смартфоні енергозбереження. У нас редукуються функції префронтальної кори, які відповідають за так зване критичне мислення, за мораль і етику, і лишаються емоції. Тобто момент здетиніння поведінкових і мовленнєвих паттернів, він економить людині її зусилля… бо всяке зусилля – це енергія», – пояснив Олег Покальчук.
Окремо психолог звернув увагу на мовний контент, який споживає молодь. За його словами, російський маскультурний продукт часто використовує максимально прості та динамічні форми комунікації, що полегшує його сприйняття аудиторією.
Покальчук вважає, що протиставляти такому контенту виключно складний академічний продукт недостатньо. Український інформаційний та культурний продукт, на його думку, має враховувати особливості аудиторії та використовувати зрозумілу для неї мову комунікації.
«Чим примітивніший комунікат російською мовою, тим краще він заходить в масову свідомість… Якщо ви хочете, щоб вас зрозуміли, ви повинні говорити тими мовними конструкціями, якими говорить ваш об’єкт впливу», – зазначив соціальний психолог.
Його виступ фактично поставив питання про те, якою має бути сучасна стратегія популяризації української мови. Йдеться не лише про законодавчі вимоги чи контроль за дотриманням мовних норм, а й про створення такого українськомовного середовища, яке буде зрозумілим, доступним і привабливим для різних вікових груп.
Натомість регулярне використання української в освіті, культурі, медіа, бізнесі та повсякденному спілкуванні поступово може перетворювати її на звичну модель.
Проблема мовного переходу, таким чином, виходить далеко за межі формального вибору між двома мовами. Вона пов’язана зі звичками, психологічним станом людини, якістю інформаційного середовища та здатністю українського культурного продукту конкурувати за увагу аудиторії.
Саме тому під час дискусії Українського безпекового клубу мовну політику розглядали не лише як сферу законодавчого регулювання, а й як частину ширшої стратегії зміцнення національної ідентичності та інформаційної безпеки.
