Для вироблення повноцінного консервативного мислення необхідна попередня система координат.
А для цього потрібно здійснити широку ревізію наукових гуманітарних і соціальних концепцій. Здійснити, розділивши консерватизм, як психологічну мотивацію на рівні особистості та як ідеологію на основі ціннісної платформи, готову боротися за право визначати сучасність.І лише після такої роботи можна говорити про появу консервативного проекту.
І ставити питання про його політичну імплантацію у владу.
В іншому випадку ми народимо черговий симулякр.
Змінюймо стиль мислення!
Українцям весь час пропонується один і той же політичний набір, але під різними партійними обгортками – владу олігархії, чиновників, (які не мають нічого спільного з простими громадянами з точки зору походження, освіти та культури), толерантне божевілля, соціальний популізм у внутрішній політиці та напівколоніалізм в політиці зовнішній.
А все це є тому, що більшість українців за своїм стилем мислення є наївними реалістами – вони ототожнюють сутність і явище, вважаючи, що речі по суті є такими, якими даються пізнанню в явищах.
Проте єдність сутності та явища не означає їхнього збігу. Це діалектична єдність відмінного: сутність завжди прихована за явищами. Сутність завжди виступає як внутрішній зміст явищ, прихований від безпосереднього сприйняття.
А ось змінити стиль мислення означає здійснити перехід від сфери сприйняття безпосередньо даного явища до сфери усвідомленої сутності є рухом від уявного до істинного, від симулякру до оригіналу, від неавтентичного до автентичного. І врешті-решт дати собі відповідь: «Хто та для чого стільки років поспіль нав‘язує нам цю владу!».
В політичному це означає перехід від політики до політичної метафізики, від явищ до сутностей – почати мислити сенсами, принципами та структурами, які лежать в основі конкретної сьогоднішньої політики та економіки. Діяти на випередження.
Концептуально-філософський вимір іншого стилю мислення має полягати не лише в руйнуванні застарілої компрадорської системи, яка повністю дискредитувала себе, а в повному перезавантаженні суспільства.Тому мова йтиме не лише про деградацію традиційних морально-культурних цінностей, втрату національної ідентичності та лицемірство влади.
А, в першу чергу, про неприйняття лібералізму та різноманітного лівацтва, як двох версій проекту епохи Просвітництва.
А це означає боротьбу за вкорінену в традицію і соціум людину, захист людської ідентичності від будь-яких концептів ліберального бачення індивідуума, перевагу політичного виміру суспільного життя над економічним та ін.
Саме такий стиль мислення дасть відповідь на ті економічно-політичні процеси та виклики, які ставить перед нами ХХІ століття та можливість рішуче відкинути провінційний стан країни.
І тут немає нічого тяжкого – адже стиль мислення це всього лише навички сприйняття та опису реальності, які людина використовує у власній розумовій активності.
