Рок-н-ролл давно помер

від Юрій Гончаренко
20 переглядів

– Переклад із The American Conservative

Пропонуємо познайомитись із контроверсійною статтею Метью Волтера «Рок-н-рол давно вже помер» («The American Conservative» – 21.10.2021). Вона ставить проблему глибшу, фундаментальнішу, ніж просто музичні уподобання. У ній йдеться про тенденції розвитку світової культури. Які критично прописані автором на тлі Covid-19 – як данини запеклим внутрішньо американським політичним змаганням – тому не варто на цьому аспекті зосереджувати вашу увагу при читанні тексту. Важливе інше: енергії, що руйнували західну культуру із середини, виконали своє завдання, спали. Рок-н-рол як соціальний феномен зник, помер. Що буде завтра: Камо грядеші? ***Усі наші митці стали конформістами задовго до того, як режим Ковіда продемонстрував їхню лояльність.

Covid-19 відкрив нам дуже мало того, чого ми ще не знали про американське суспільство. Всі тріщини, які він оголив існували задовго до пандемії і їх було видно будь-кому, хто уважніше придивлявся.Один з кращих прикладів цього – смерть «рок-н-ролу». Дух рок-музики був об’ємним. Rolling Stones були рок-зірками, як і учасники NWA, реп-гурт, в назві якого ховається фраза, яку не можна надрукувати в сімейному журналі. Півстоліття тому рок був в авангарді культурної революції, масштаби якої практично неможливо описати. Коли Джон Леннон заявив, що Beatles «більше, ніж Ісус», або запропонував нам: «Уявити, що немає раю», світ звернув на це увагу.

Перед неймовірним раніше поєднанням антиномістичних поглядів і масової споживчої привабливості все поступилося місцем.

Повернемося в 2021 рік, важко уникнути висновку, що рок мертвий, як і дух, який зробив його можливим. Сьогодні популярні музиканти – це просто продовження професійного та управлінського класів. Їх завдання – зміцнювати світогляд еліти, а не піддавати його сумніву. Спробуйте уявити Кіта Муна із The Who, який розважається в’їжджаючи в басейн на спортивному автомобілі і серйозно ставиться до носіння масок, або Дженіс Джоплін, яка палко розповідає, що їй зробили ін’єкцію чогось іншого, крім героїну, тому що президент сказав, що так потрібно.

Смерть року показує нам, що культурна революція, в яку він зробив найбільший внесок, закінчилася. Виник новий істеблішмент і популярна музика існує для того, щоб підтримувати досягнутий консенсус, а не для того, щоб спростувати або хоча б у самих м’яких виразах поставити його під сумнів. Ось чому замість того, щоб вихваляти її як бунтаря, ліберальний медіа-істеблішмент висміював Нікі Мінаж за те, що вона висловила сумніви у вакцинах, які широко поширюються серед афроамериканців.

The Mountain Goats (Гірські козли) – це не те назва, яка може привабити більшість, але досить сказати, що в світі 30-річних чоловіків, які знають все про набори для догляду за бородою і погані відносини з батьками, вони дуже привабливі. У цій безрадісній сфері вони вважаються одним з кращих рок-гуртів останніх 20 років або близько того. Тому, природно, що декілька тижнів тому група написала в своєму офіційному акаунті в Твіттері пост з істеричними скаргами на пілота American Airlines, який звернув увагу на той факт, що CDC (Центр з контролю і профілактики захворювань в США) не зовсім був зразком наукової ясності в останні півтора року.

Слава богу, кілька старіючих рокерів нічого про це не знають. Ван Моррісон і Ерік Клептон в минулому році разом працювали над піснею (за загальним визнанням, незграбною і майже «неслухабельною») в якій висловлюють незгоду з локдаунами. Дейв Мастейн з Megadeth недавно сказав слухачам в Нью-Джерсі, що йому набридло те, що він назвав «тиранією», пов’язаною з Covid. Три десятиліття тому такі металісти, як Мастейн, проповідували знищення всіх цінностей суспільства, вони були героями для всіх, крім такого собі фонтану розсудливості Тіппер Гор (колишня друга леді США). Тепер вони – другі після сатани, в очах світських лібералів.Давайте не будемо залишати поза увагою головне. Питання не в тому, чи були праві Моррісон і Клептон (хоча я згоден з ними) щодо локдаунів. Йдеться про те, чи діяли вони як рок-зірки, відкидаючи консенсус. Вони безумовно були такими, і що вражає, так це те, як мало уваги привернули їхні аргументи.Може смерть рок-н-ролу пішла на користь. Безумовно, любителям класичної музики і джазу її досягнення сьогодні здаються порівняно незначними. Ми могли б також обійтися без недбалості в одязі і манерах, яку він приніс. Проте, я не можу не думати, що ми повинні оплакувати цю втрату так, як ми оплакували би знесення потворної, але культової будівлі. Коли рок руйнував культуру консенсусу 1950-х років, він міг виплеснути немовля з купелі разом з водою (ідіома, перегнути палицю). Але він все ж був скептичним, чого не можна сказати про сьогоднішніх артистів.

Метью Волтер – редактор журналу The Lamp і редактор журналу The American Conservative


Переклад – Станіслав Бичек

You may also like

Leave a Comment

Реалізується ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні