Вокізм: рівність чи привілеї?

від Юрій Гончаренко
22 переглядів

Вокізм: рівність чи привілеї?

Лівацтво (одним з проявів якого є вокізм) дуже полюбляє підміну тез, просуваючи замість ідеї рівності прав для всіх і нерідко під виглядом боротьби за неї вимоги надати певним групам привілеї. Дуже яскраво це проявляється у боротьбі «тих, що прокинулися» проти стандартизованих вступних тестів (SAT) до закладів вищої освіти.

У боротьбі проти вступних тестів, у яких прихильники вокізму за своєю звичкою побачили загрозу правам чорношкірих, «ті, що прокинулися» здобули кілька перемог, зокрема Університет Каліфорнії припинив використовувати SAT як засіб для відбору абітурієнтів, а сотні інших коледжів наслідували його приклад.

«Проблема цих тестів є політичною, –  пише С. Макконнел, – стандартизовані результати іспитів досить чітко показують, яка фора надається чорношкірим студентам на конкурсах під час прийому в коледжі порівняно з білими й особливо азіатськими студентами. Часто результат демонструє невідповідність між рівнем підготовки абітурієнта та установою, при чому чорношкірі учні мають менш розвинені академічні навички, ніж їх однокласники, і часто пасуть у класі задніх».

Ця проблема загострюється у зв’язку з тим, що останнім часом прихильники вокізму намагаються поширити цей принцип і на заклади вищої освіти, включно із всесвітньовідомим, де рівень вимог до вступників традиційно був досить високим, таких як легендарні Стуйвесантська (Stuyvesant) школа і Вища школа наук Бронкса. «Випускники Стуйвесантської школи, Вищої школи наук Бронкса та Бруклін Тех (Brooklyn Tech) здобули 14 особливих Нобелівських премій у науках – більше, ніж їх мають деякі країни», – нагадує С. Макконнел. Сумнівно, що в разі відміни SAT їм вдасться утримати такий високий рівень. При цьому, як не дивно для США, що завжди славилися особливо чітким дотриманням принципу свободи слова, через «тих, що прокинулися» цей здобуток може бути втрачений: наразі відомо чимало випадків протидії спробам розповісти правду, «так, професори, що помітили згадані факти і почали через це обурюватися, зазнали цькувань з боку лівих студентів, а згодом їх звільнили з робочих місць».

Самими лише іспитами «ті, що прокинулися» не обмежуються – вони породили загальнонаціональний рух за скасування перевірки успішності учнів і студентів. Зокрема, у Каліфорнії за прикладом Сан-Франциско, викладання алгебри було відкладено до восьмих класів, що знижує шанси учнів державних шкіл вступати у ЗВО й успішно вивчати техніко-математичні спеціальності та інші точні науки і згодом працювати в цій галузі, від чого з часом постраждає і Америка в цілому. «Ті, що прокинулись» обґрунтовують це, як завжди, гаслом про «справедливість». Однак недоречність застосування цього слова для штучного заниження планки є просто кричущою. С. Макконнел наводить слова каліфорнійського вчителя математики з цього приводу: «Я почуваюсь винним перед цими учнями. Ми відрізаємо учням ноги, щоб вони зрівнялися з тими, хто не впорався з математикою».

Як і у випадку зі зростанням злочинності, у цій ситуації «постраждалою стороною» знову опиняються насамперед американці азіатського походження, діти яких посилено вчаться, а отже і демонструють більші успіхи у навчанні. Тому вже зараз на противагу прихильникам вокістів формується рух батьків, зацікавлених, щоб рівень знань дітей оцінювався дійсно справедливо. При цьому батьківські групи мобілізують і часто очолюють саме азіатські батьки.

«Оскільки шкільні питання стають найгарячішими серед політичних питань, – робить підсумок С. Макконнел, – стає очевидними, що проєкт «тих, що прокинулися» зі знищення освіти «заради просування справедливості» має не кращі перспективи, ніж щодо зменшення фінансування поліції», адже «батьки боротимуться за освіту своїх дітей запекліше, ніж практично за будь-яке інше питання».

  • На основі статті Скотта Макконнела (Scott McConnell) «Чи добігає кінця вокізм?»
  • Джерело: The American Conservative
  • Переклад та редагування: Марія Миненко

You may also like

Leave a Comment

Реалізується ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні