Нещодавня заява диктатора путіна про те, що у «немитої» немає проблем з Фінляндією та Швецією, які хочуть вступити до НАТО, засвідчує, що російська пропагандистська страшилка про «загрозу НАТО» існує лише з метою виправдання загарбання України.
Десятиліттями росія розповідала власному населенню та світові про те, як вона «боїться агресивного блоку НАТО» і мовляв, саме тому, москва була змушена і захопити Крим, і розпочати повномасштабне вторгнення в Україну.
Хоча така шизофренічна логіка спростовувалася одним поглядом на географічну карту, адже: якщо ви боїтеся НАТО, то для чого ближче просуваєтеся до його кордонів, захоплюючи пояс нейтральних держав?
Але логіка ніколи не була козирем російської пропаганди, тому історії про «загрозу» розширення НАТО на схід повторювали і українські агенти Кремля, і платні друзі москви в країнах Азії та Африки.
Хоча, направду, попри кремлівську демонізацію, НАТО – мирний блок, який був створений демократичними країнами для захисту від повзучої сталінської експансії, яка намагалася відгородити комуністичні країни «залізною завісою», а життя населення – перетворити на комуністичне пекло. Лише декілька разів країни НАТО здійснювали військові операції і завжди вони були проти кривавих диктатур. Операції Альянсу з метою зупинити геноцид в колишній Югославії, тероризм в Афганістані викликали скрегіт зубів у Кремлі, який цілеспрямовано поширював вигадки про «натівську агресію» чи «ракети зі збідненим ураном» в Сербії.
За наративами Кремля, росія вторглася в Україну, втому числі й аби зупинити просування НАТО до російських кордонів. То ж логічний розвиток цього міфу мав би означати превентивний напад на кожну країну, яка межує з ерефією і прагне вступити в НАТО. Однак, після заяви Фінляндії та Швеції про вступ до Альянсу, путін, на диво, відреагував дуже в’яло.
На саміті ОДКБ у Кремлі, путін заявив, що росія не має проблем із цими державами, тому безпосередньої загрози розширення НАТО за участі цих країн для Росії не виникає.
І в жодного ватника не виникло когнітивного дисонансу: чому за гіпотетичну спробу вступу в НАТО України, росія заливає Україну кров’ю, при тому, що Київ від Москви знаходиться на відстані тисячі кілометрів, а за вступ у НАТО Фінляндії, від якої до рідного міста путіна лише 100 кілометрів, в Кремлі кажуть «нема проблем»?
Звісно Кремль відбувся заявами про націлені ядерні ракети і навіть почав демонстративні маневри військ, проте це далеко не так реакція, яка мала би бути відповіддю на справжню загрозу.
Здавалося б, якщо ти так боїшся НАТО, то бери, путін, швидше починай війну ще й проти Фінляндії і швидше вже постав крапку на тому геополітичному непорозумінні, яке поки що називається «росія». Але російська влада використовує страшилку НАТО не з оборонною, а лише з імперсько-загарбницькою метою. Так само як Гітлер напав на країни Європи під приводом «захисту від потенційної загрози англо-саксів чи Польщі», так само й путін під вигадкою «загрози» НАТО прагне захопити країни Центрально-Східної Європи.
Цілком очевидно, що москва насправді добре усвідомлює оборонний та мирний характер Альянсу, і чудово знає, що НАТО не збирається на росію нападати. Тому приєднання до Альянсу Естонії чи Фінляндії, які перебувають за 100-150 кілометрів від Санкт-Петербурга сприймається спокійно – адже вони й так давно не в російській зоні впливу. А от спробу втечі своєї потенційної жертви – України з московської сфери впливу Кремль сприймає з люттю та агресією.
Розповіді про «загрозу» з Заходу стали для москви лише ідеологічним прикриттям для загарбання сусідніх країн. Росія не боїться розширення НАТО – вона боїться, що втратить Україну назавжди. І тут кремлівська пропаганда ризикує перетворити у реальність всі свої страшилки.
Автор: Валерій Майданюк
