Повернення з багатьма невідомими

від Майданюк Валерій
19 переглядів

Нещодавнє відзначення річниці дня депортації кримськотатарського народу ознаменувалося заявою президента Зеленського про «повернення України в Крим». Однак українське повернення до Криму не буде ефективним без рішучої відмови від попередньої лояльної політики до проросійських зрадників, яку Україна толерувала від 1991 року.

У потенційній можливості українського повернення на півострів сьогодні не сумніваються ні генсек НАТО Єнс Столтенберг, ні лідери США, Британії, Німеччини, ні керівники ЄС. Якщо українська армія зуміла зупинити і розгромити наступаючі сили росіян у березні, маючи переважно партизанську зброю від Заходу (джавеліни, стінгери), то із західною бронетехнікою, артилерією, і можливо й авіацією, зможе очистити всі окуповані території від російських загарбників.

Однак, якщо залишити військовим професіоналам з українського Генштабу деталі потенційного визволення Криму у вигляді особливої воєнної операції, то залишається чимало ідейно-політичних дилем української реконкісти.

Міф про “зраду”

Міф, який створила кремлівська пропаганда, що нібито в 2014 році більшість кримчан підтримали російську окупацію, виявився настільки успішним, що в нього повірило навіть чимало українців.

Насправді, мало хто сьогодні згадує, що в лютому-березні 2014 року навіть більша частина кримських комуністів і “регіоналів” виступали за територіальну цілісність України, хоч й у федеративному форматі з більшими правами регіонів. Більшість кримських газет та Інтернет-ресурсів, які презентували позицію місцевих мешканців та еліт, були проти російської окупації.

Але думки кримчан тоді насправді ніхто не питав, якщо не вважати думкою більшості проплачені Кремлем заяви жменьки місцевих маргіналів та колабораціоністів які озвучували кремлівські інформаційні вкиди і лише за гроші.

А після анексії росіяни розпочали в Криму зачистку від усього українського та взялися за насадження російських порядків. Російська окупаційна влада розпочала форсовану деукраїнізацію, в рамках якої все українське викорінюється найжорсткішими методами.

Слід зауважити, що восьмирічне перебування в інформаційній бульбашці російської пропаганди, в оточенні людей, які отримують інформацію лише з російських джерел, не минуло без наслідків для населення півострова. Російська пропаганда посіяла численні зерна брехні, які встигли прорости особливо серед молодого покоління, яке щотижнево зомбується шкільними фашистськими лінійками, п’ятихвилинками ненависті та українофобії і спецуроками зомбування.

Українська інтифада

Коли почнеться українська інтифада (обтрушування) в Криму, а кримчани масово почнуть обтрушувати з себе “русскій мір” і “русскій дух”, прихильники України, яких здавалося багато років не було чути, десятками тисяч вийдуть на вулиці.

Однак звільнення Криму стане для демократичної української держави не меншою проблемою, аніж його анексія. Постануть нерозв’язні для ліберал-демократичної влади питання: що робити з 200 тисячами нових російських поселенців, привезених на півострів вже після анексії і які вже там купили житло?

Що робити з тисячами кримських зрадників, які пішли служити ворогу і допомагали “недолюдкам матір катувати”, тобто – придушували і доносили на український рух в Криму?

Що робити з вчителями шкіл та викладачами вузів, які насаджували кримським дітям російську пропаганду у навчальних програмах та шкільних лінійках?

Чи будуть звільнені з керівних посад всі сепаратисти і чи будуть на їхні місця поставлені ті, хто не зрадив батьківщині?

Чи буде готова Україна хоча б звільнити з роботи усіх директорів кримських шкіл та добру половину вчителів?

Зрештою, не варто забувати що відома шокуюча телефонна розмова російського військовослужбовця з дружиною, в якій та закликала благовірного ґвалтувати українок, відбулася з абоненткою з Євпаторії. Ця скандальна жіночка прибула з чоловіком до Криму декілька років тому, купили квартиру, обжилися. І якщо слідувати толерантним принципам – то навіть після українського визволення Криму вищезазначена жінка рахуватиметься «мирною мешканкою» і залишатиметься чиєюсь сусідкою, колегою по роботі.

Якщо такі особи самі не виїдуть з півострова, Україна вже сьогодні повинна знати, що робити з українофобами в звільненому українському Криму?

Якщо не дати адекватних відповідей на ці питання сьогодні, то Крим навіть після звільнення не припинить залишатися територією конфлікту. Адже якщо зрадникам буде оголошена амністія – можна не сумніватися, що «русскій мір» повернеться у ще більш кривавішому вигляді.

Автор: Валерій Майданюк

You may also like

Leave a Comment

Реалізується ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні