Свято, за яке росіянам соромно, або Як росія розвалила СРСР

від Майданюк Валерій
4 переглядів

12 червня рф відзначає доволі неоднозначне за змістом навіть для самих росіян свято – день незалежності досії. Здавалося б, від кого імперська росія, яка століттями поневолювала сусідні народи, здобула незалежність?

І від кого вона була залежна до 12 червня 1990 року? За концепцією національного свята, саме від сусідніх народів, яких колись силою включила до складу СРСР.

Російський «День незалежності»

12 червня 1990 року на першому з’їзді народних депутатів РРФСР було ухвалено Декларацію про державний суверенітет РРФСР від інших республік СРСР. До того часу про свій державний суверенітет оголосили лише Литва, Латвія та Естонія. Україна ж, яка спостерігала за виходом росії із Союзу, оголосила про свій насамперед економічний суверенітет лише 16 липня, тобто на місяць пізніше, ніж росія. Решта республік – Узбекистан, Казахстан, Киргизстан та інші – оформили свій суверенітет наприкінці 1990-го року, коли остаточно стало зрозуміло, що Союз розвалюється. Тобто росія однією з перших покинула радянський титанік, який тонув.

Цьому передувала низка кризових явищ, під пресом яких радянська економіка тріщала по швах і стрімко падала, що призводило до різкого падіння рівня життя та збідніння населення. Адміністративно-командна система управління економікою перестала ефективно працювати. На початку 1989 року країною прокотилися хвиля мітингів і низка шахтарських страйків з вимогами економічного характеру.

В останній рік свого існування СРСР вступив зі зруйнованою економікою, нездатною забезпечувати мінімально необхідні потреби суспільства. Обсяг валового національного продукту 1990 року скоротився на 4%, а 1991-го – на 13%. Уряд не міг вирішити більшості поточних проблем. Ріс дефіцит споживчих товарів. У багатьох районах країни вводили картки і продовольчі талони. Союзні республіки скоротили свої відрахування до загальнодержавного бюджету, податкова система, по суті, перестала працювати, центр залишився без доходів і впливати на економічну ситуацію вже не міг.

Союзний центр усе більше ставав гальмом на шляху порятунку країни. У цих умовах республіки змушені були взяти на себе функції життєзабезпечення. Економічна влада закономірно і неухильно перетікала в регіони. Зростало невдоволення населення через перебої з продовольством і дефіцит найнеобхідніших товарів (холодильники, телевізори, туалетний папір тощо).

Імперія кинула «баласт»

Зі своєю політичною й економічною потужністю росія була тією республікою, яку командно-бюрократична система виснажила найбільше. До цього часу виявилася нездатність центру вивести країну з кризи. Керівництво «Немитої» прагнуло в найкоротші терміни перейти до ринку. Урядову програму «500 днів» було розраховано на максимальне прискорення ринкових процесів. Піднявши ціни в десятки разів на промислові товари, на нафту і пальне, росія фактично кинула в економічну прірву союзні республіки, які надалі жили за радянською економічною моделлю з фіксованими державними цінами.

Так, ціна на російське пальне для України виросла до 100 разів, що завдало ще драматичнішого удару по й без того обваленій інфляцією та спадом виробництва українській економіці. Виявилося, що в переламний кризовий час одна частина імперії, а саме центральна, самовільно вирішила жити за окремими правилами й економічними принципами, ніж решта частин держави. В цих умовах до ринку були змушені перейти й республіки, що загострило протистояння центру і республік, а «війна законів» переросла в нову стадію.

У такій ситуації місцеві республіканські еліти, просуваючи власні декларації незалежності, посилалися на російський приклад: «Ось Москва декларацію про державний суверенітет ухвалила, усунулася від наших економічних проблем, треба і нам отримувати суверенітет».

Нового витка набуло й суперництво союзного та російського лідерів – Горбачова і Єльцина. Війна за розмежування повноваження Єльцина (Росії) та Горбачова (СРСР) стала додатковим приводом суверенізації РРФСР та фактичного розвалу Союзу.

Повсюдно зупинялися заводи та фабрики, мільйони людей залишалися без зарплат і без роботи, промислові й насамперед продовольчі товари стали дефіцитними, полиці магазинів спорожніли. Кожна республіка опинилася в ситуації, коли не лише не мала змоги постачати товари й продовольство в інші «братні» республіки, а й не могла забезпечити навіть свої потреби. Серед населення республік почала вкорінюватися думка, що якщо в кожній республіці залишати те, що вона виробляє, то ситуацію можна владнати. Вірили в це і в росії.

Серед тогочасних голодних росіян, яким уже було не до імперії, панувала впевненість, що якщо «перестати годувати республіки», то рівень життя в росії налагодиться. Кількість прихильників так званої «ковбасної суверенізації» згідно з якою, скинувши республіки, росія заживе добре, постійно зростала. Росія не хотіла утримувати за свій кошт такі економічні тягарі, як Казахстан чи Туркменістан, наповнювати продовольством середньоазіатські магазини та дотувати їхні господарства дешевим російським пальним, якого не вистачало й російській промисловості. Імперія почала надто дорого обходитися центру, тож в умовах затягування пасків Москва вирішила кинути «баласт» напризволяще.

Навіть українська комуністична номенклатура, спостерігаючи за кризовими явищами російської політики та побоюючись радикального Єльцина, який на танку підписував указ про незаконність дій ДКНС, вирішила за краще, задля збереження становища, відокремитися від російської нестабільності у власній державі. 24 серпня 1991 року більшість депутатів-комуністів Верховної Ради УРСР проголосувала за незалежність, нарешті піддавшись тиску національно-демократичних сил.

Нині ж росія, яка 1990 року однією з перших заявляла, що більше не буде годувати «утриманців» – союзні республіки і поспішила задекларувати свій суверенітет, звинувачує в розвалі СРСР якісь міфічні впливи західних спецслужб і шукає привід для реваншистських закидів. путін навіть назвав розвал СРСР найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття, і водночас росія, яка першою його розвалювала, 12 червня святкує свій «День незалежності» від цього ж Союзу.

В інформаційному просторі рф день росії, як його нині прийнято називати, є одночасно і сумним (втрачена імперія), і веселим святом, що, зрештою, не дивно для шизофренічної російської пропаганди. Святкуючи так званий «день незалежності» «Немитої», росіянам варто як то кажуть або хрестик зняти, або труси вдягнути, адже одночасно прагнути відновити мертву радянську імперію і водночас святкувати втечу росії з радянського «Титаніка» схоже на відкриту форму шизофренії.

Автор: Валерій Майданюк

You may also like

Leave a Comment

Реалізується ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні