Впродовж усього ХХ століття християнські демократи в Нідерландах були правлячою або однією з визначальних політичних сил і саме на ці роки припав період економічного розвитку та побудови соціальної держави.
Християнські політичні сили ще з ХІХ століття відігравали значну роль у боротьбі за стабільність держави та громадянські права у Нідерландах. Вже починаючи з 1840-х років в парламенті країни діяла група консервативних депутатів, які з християнських позицій виступали опонентами ліберальної більшості.
Значні зміни в християнському політичному русі стались із початком діяльності кальвіністського пастора Абрахама Койпера. В 1872 році Койпер засновує газету консервативно-християнського спрямування “Штандарт”, котра стала рупором Антиреволюційної партії. Християнські політики бачили, що в багатьох країнах революції призводили лише до насильства, а не до позитивних суспільних змін. Тож зробили ставку на покращення життя громадян законними політичними методами, вважаючи Голландію країною, де цього можна досягти без кривавої різанини.
Газета почала брати участь в громадянських мобілізаційних кампаніях, зокрема забезпечення державного фінансування державних шкіл. Саме завдяки Койперу, сформувалась унікальна риса голландської політичної культури – існування так званої системи опор. Намагаючись поширити вплив Антиреволюційної партії Койпер ініціював створення цілої низки громадсько-соціальних установ: шкіл, лікарень, профспілок, релігійних та нішевих видань. Був створений навіть власний Вільний університет. Система опор домінувала в голландському суспільстві до 1960-х років. Окремі прояви системи опор зберігаються в Нідерландах до сьогодні.
Відмінною рисою політичної культури Нідерландів стала поява ще до 1945 року значної кількості впливових християнських партій. Поступово Антиреволюційна партія стає однією із найвпливовіших сил в країні. На виборах 1888 та 1901 року антиреволюціонери набирають найбільшу кількість голосів. На цих виборах АРП набирає 31,4 % та 27,4 % відповідно. Партія, з коаліційними партнерами з числа католиків, формує уряд. Койпер в 1901-1905 роках обіймає посаду прем’єр-міністра та міністра внутрішніх справ.
Але готовність Койпера йти на урядовий союз з католиками спричинила низку розколів в партії. Виникли Вільна антиреволюційна партія та Християнська історична ліга виборців, Християнська історична партія. Більшість цих партій здобували електоральну підтримку і в коаліційних союзах формували уряди.
Звільнення Нідерландів від нацистів у 1945 році відродило політичне життя в країні. Всі християнські партії Нідерландів в післявоєнний час перейшли на ідеологічні позиції соціальної ринкової економіки. Найбільш потужними християнськими партіями післявоєнної доби стали:
- Католицька народна партія (створена в 1946 році, проте формально – спадкоємиця Римо-католицької державної партії);
- Християнсько-історичний союз (виник як консервативне відгалуження АРП в 1894 році);
- Антиреволюційна партія.
Завдяки високому рівню підтримки представники Католицької народної партії були в усіх урядах післявоєнного часу. В 1940-1960 роках християнсько-демократичні партії сумарно набирали від 30 до 50% голосів виборців, проте через розбіжності вступали в урядові коаліції з соціалістами чи лібералами.
На виборах 1972 року сумарний показник усіх трьох християнських партій зменшився до 30,9%. Лідери християнсько-демократичних партій усвідомили, що без об’єднання тенденція дійде до поступової маргіналізації усіх трьох політичних сил.
На виборах 1977 року три партії створили блок “Християнсько-демократичний заклик”. Спільний список набрав 31,89%. А в 1980 році три партії об’єдналися в одну – “Християнсько-демократичний заклик” (Christen-Democratisch Appèl (CDA).
З 1977 року по 2021 рік “Християнсько-демократичний заклик”, з незначними перервами, був членом правлячої коаліції. Станом на сьогодні “Християнсько-демократичний заклик” позиціонує себе як неконфесійну та нерелігійну партію. Апеляція до християнства є радше апеляцією до цінностей, які втілює релігія. Партія тривалий час контролювала урядову коаліцію, мала своїх прем’єр-міністрів та провела низку реформ, зокрема реформу пенсій за старістю та інвалідністю і лібералізацію державних послуг. З 2002 року по 2010 рік лідер CDA Ян Петер Балкененде очолював уряд.
На останніх парламентських виборах партія отримала 21 мандат із 75 у першій палаті та 21 мандат із 150 у другій палаті Генеральних штатів. До того ж, християнські демократи мають 5 мандатів із 25 виділених для Нідерландів у Європарламенті, де партія входить до фракції Європейської народної партії.
Окрім “Християнсько-демократичного заклику” в Нідерландах діє ще декілька партій, які апелюють до християнсько-демократичних цінностей та входили до урядових коаліцій. Зокрема Християнський союз (нід. ChristenUnie, CU) – християнсько-демократична партія, заснована у 2000 році. Партія належить до парламентських і має 4 місця із 75 у першій палаті та 5 місць із 150 у другій палаті Генеральних штатів. А також – 1 місце із 25 призначених для Нідерландів у Європарламенті та є членом фракції “Європейські консерватори та реформісти”. Ідеологія партії поєднує консерватизм в етичних та зовнішньополітичних питаннях та лівий центризм у питаннях щодо соціальних проблем. Загальне позиціонування Християнського союзу – соціальне християнство.
Активна діяльність нідерландських християнсько-демократичних партій вплинула на позитивне соціальне становище та економічний розвиток країни. Нідерланди – невелика за територією країна із населенням трохи менше 17 мільйонів, але за обсягами економіки Нідерланди на п’ятому місці серед країн ЄС. Нідерланди – другі у ЄС за обсягами експорту, поступаючись в цьому лише Німеччині.
На експорт товарів та послуг припадає 30 % національного ВВП. Основні статті експорту – не тюльпани, а технічне обладнання та його компоненти і запчастини. За рік ця стаття експорту приносить країні десятки мільярдів євро.
Значна частка економічного добробуту, соціальної стабільності та прогресу Нідерландів – заслуга християнсько-демократичних сил, котрі багато десятиліть працювали над розвитком країни.
Автор: Валерій Майданюк
