4 квітня  – страшна дата для рашизму

від Майданюк Валерій
23 переглядів

Цього дня, 4 квітня 1949 року стало страшним днем для московського імперіалізму – країни Європи та США остаточно домовилися спільно оборонятися і разом протидіяти російській агресії.

Після Другої світової війни Москва не лише загарбала вісім країн Центральної Європи, відгородивши їх від цивілізованого світу «залізною завісою», але й готувалася до захоплення країн Західної Європи. В Греції комуністичні диверсанти розгорнули широку антиурядову боротьбу. В Італії активно діяла фінансована з Москви Комуністична партія чисельністю два мільйони членів. А у Франції агенти Москви – комуністи з соціалістами стали досить впливовими партіями, котрі на фоні післявоєнної бідності могли прорватися в уряд і попросити москву про «мир та дружбу» – тобто окупацію.

Вся Європа могла опинитися під радянським чоботом, то ж створення НАТО у 1949 році стало рішучою відповіддю, на яку в Москві залишалося лише скреготіти зубами. Адже 5 стаття договору про створення Північно-Атлантичного Альянсу чітко вказувала: напад на одну з країн Альянсу означає напад на ВСІ країни Альянсу.

Після розвалу радянської імперії та повалення комунізму у країнах-сателітах СРСР, до НАТО вступили Угорщина, Чехія і Польща, У 2004-у — Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія, а в 2009-у — Албанія та Хорватія. Вступили з однієї причини – щоб більше ніколи московський чобіт не топтав їхню землю, щоб росіяни не гвалтували жінок та дітей і не мародерствували у їхніх домівках.

Істеричні крики Кремля про загрозу  «розширення НАТО на Схід» були насправді лише ображеним ревом хижака, для якого жертви опинилися в поза зоною досяжності – під колективним захистом сильних західних держав. НАТО став фактично найпотужнішим воєнно-політичним блоком на планеті у складі 30 економічно успішних демократичних держав з найсучаснішим озброєнням.

Будь-який тверезий погляд на ситуацію дозволяє констатувати: не НАТО розширюється на схід, а східні країни Європи самі шукають у НАТО захисту від повторення російської агресії.

Москва продовжує лицемірно прикривати свою агресію проти сусідніх держав якимись міфічним «захистом від загрози НАТО», хоча Альянс жодним чином не бажає ворожнечі з росією. Більше того, кремлівський пропагандистський міф про «натівську загрозу» спростовується простим поглядом на географічну карту. Російська федерація вже давно межує з країнами-учасницями Нато: Норвегією, Польщею, Литвою, Латвією та Естонією. Причому кордон останньої знаходиться менш ніж за 150 кілометрів від Санкт-Петербурга. А якщо додати ще 3,5 кілометра від Чукотки до найближчого американського острова поблизу Аляски – то стає очевидним, що сусідства з НАТО москва насправді не боїться.

«Загрозу» росіяни бачать не тоді, коли кордони та війська НАТО знаходяться на відстані півтори сотні кілометрів від рідного міста путіна, а лише тоді, коли більше непідконтрольна Кремлю Україна прагне вступити до оборонного Альянсу. Тому, що брехнею про натівські «загрози» росіяни намагаються погано приховати свої загарбницькі плани захопити сусідні незалежні країни, а НАТО їм у цьому заважає.

Коли Україна часів Кучми та Януковича оголошувала нейтралітет та позаблоковість – у Кремлі потирали руки від радості. Московити знали, що якщо вони розпочнуть війну проти України, то нам ніхто не допоможе. Тому тактика росії полягає у затягуванні нашої держави у болото позаблоковості і відмови від союзницької допомоги. Це дозволить москві у майбутньому повторити агресію проти України.

Показово, що після російського вторгнення в Україну до НАТО поспішили навіть традиційно нейтральні Швеція та Фінляндія. Прем’єр-міністр Фінляндії Санна Марін заявила, що рішення про членство країни в НАТО має бути прийняте цієї весни. А генсек Альянсу Єнс Столтенберг вже заявив, що НАТО готовий їх прийняти у «найкоротші терміни».

То ж попри спроби росії «розколоти НАТО» використовуючи конформістську позицію Німеччини та Угорщини, Альянс став навіть сильнішим і може поповнитися новими учасницями.

Участь України в Альянсі ще не стала юридичною реальністю, але попри всі непрості розмови щодо НАТО — Київ отримує від Альянсу допомогу. І за рахунок цієї зброї і та героїзму українських солдатів ми б’ємо ворога і захищаємо нашу країну. А щодо стандартів НАТО, то українські ЗСУ їх сьогодні навіть перевершують.

То ж сьогодні  найкращим гарантом безпеки Польщі та країн Балтії було б саме приєднання до Альянсу України, з якою НАТО стало б не просто найсильнішим блоком, але й оборонним союзом, який назавжди б примусив росіян тихо сидіти за порєбріком у болотах.

Автор: Валерій Майданюк.

You may also like

Leave a Comment

Реалізується ГО Фонд сприяння демократії за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні