Он ёб@нутый, Владимир Путин, чтоб вы поняли
Борис Нємцов
Рішення путіна не підлягають раціональним поясненням та прогнозуванню. Саме тому, слова Бориса Нємцова є значно більш влучною та точною характеристикою, аніж наукові багатотомні дослідження чи розлогі аналітичні записки.
Прогнозування рішень президента рф є справою невдячною. Путін дуже часто робив ті речі, які з точки зору логіки були найменш вдалими. Саме тому сьогодні важко уявити, який саме сценарій буде реалізовано в «день перемоги» 9 травня.
Ця дата є для путіна не лише символічною, але й сакральною. Ще в лютому місяці цього року, він сподівався підійти до «дня перемоги» в оновленому «образі Цезаря», який суттєво збільшив імперію.
Наскільки можна реконструювати плани кремля за лютий, сьогоднішня мапа Східної Європи мала виглядати геть по іншому.
В цих планах Україні й Молдові судилось бути інкорпорованими до рф. Через внутрішні розбіжності Північноатлантичний альянс мав бути розколотий. Прогнозувалось, що США налякані можливістю ядерної війни, або повністю самоусунуться від європейських справ, або погодяться на встановлення російського впливу над колишніми країнами «Варшавського блоку».
Проте, героїчний український спротив зруйнував імперські плани. Захід знаходиться на найвищій точці консолідації. Із обласних центрів на сьогодні путінські війська контролюють лише Херсон. Армія рф, яка довгий час вважалась другою в світі за потужністю, хоча ще має силу для наступу, проте суттєво виснажена.
Існує вкрай мала ймовірність, що станом на 9 травня путінська армія зможе вийти на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей.
Фактично перед «днем перемоги» путін опинився в ситуації цугцвангу. Який би крок не був зроблений – він виглядає програшним. Будь-який сценарій веде до делегітимізації путінського режиму.
Сценарій ініціювання мирних угод виглядає малоймовірним та обернеться суттєвими електоральними втратами. Путінська пропагандистська машина випестувала велику страту Z-патріотів. Ця електоральна група сприйме мирні угоди як акт зради. Та й малоймовірно щоб український уряд, після жахіть Бучі та Ірпеня, пішов на якісь компромісні угоди, які дозволять путіну «зберегти обличчя».
Існує вірогідність реалізації «малого імперського сценарію». Цей план передбачає оголошення приєднання до рф окупованих на сьогодні районів України. Наскільки можна судити із відкритих джерел, сьогодні розроблено декілька варіантів цього плану. Найбільш масштабний інваріант цього сценарію передбачає, що до Луганської області мають бути приєднані окуповані райони Харківської області. Донецька область має бути розширена за рахунок півдня Запорізької області. Херсонська область разом із Кримом мають утворити «відновлену Таврійську губернію».
«Малий імперський сценарій» має низку переваг для путіна, але лише в короткостроковій перспективі. Вже до кінця травня він може стати катастрофічним для рф. Більшість військових аналітиків прогнозує, що до кінця цього місяці українська армія вийде на стан готовності до широкомасштабних наступальних операцій. Відповідно, якщо український наступ буде вдалим, то це спричинить зсуви в масових настроях росіян. Наші війська будуть відновлювати контроль не над якимись містами в іншій країні, а саме над містами які оголошені «частиною рф». Від путіна відвернуться не лише Z-патріоти, але й пересічні аполітичні виборці, які традиційно не дуже цікавляться політикою, проте традиційно голосують за путіна, як «безальтернативного кандидата».
Найбільш руйнівним виглядає «стрімкий мобілізаційний сценарій». Він передбачає проголошення 9 травня загальної мобілізації й, можливо, війни Україні.
Такий сценарій вирішить декілька нагальних питань російської армії. Зокрема: питання недоукомплектованості військових частин та, що не менш важливо, – питання «відказників». Сьогодні влада рф не може нічого вдіяти із тими офіцерами та солдатами, які відмовляються йти на фронт, оскільки юридичний статус «спецоперації» не є визначеним. Проте в умовах загальної мобілізації та оголошеної війни, відмова йти на фронт стане злочином, який карається законом.
Але вирішивши декілька проблем із комплектацією військових частин, «стрімкий мобілізаційний сценарій» потягне за собою таку ж стрімку делегітимізацію путінського режиму.
Делегітимізації сприятиме ціла низка факторів. Варто перелічити лише основні.
1) Під мобілізацію в першу потраплять ті категорії, серед яких рівень підтримки війни є найменшим. Z-патріотизм властивий передовсім чоловікам вікової категорії 45+. Проте в силу вікових хвороб ця категорія є найменш придатною для участі у військових діях.
Соціологічні опитування демонструють, що чим меншим є вік респондентів, тим менше вони підтримують війну. Отож на фронт будуть відправлятися передовсім вкрай немотивовані солдати
2) Позиція Z-патріотів так само не є однозначною. Ця категорія сприймає «військову спецоперацію» як щось на кшталт комп’ютерної гри чи телесеріалу з елементами реаліті-шоу. Але одна справа воювати в комп’ютерній грі, сьорбаючи пиво сварити «нацистів та наркоманів» в Інтернеті чи в розмовах із знайомими, інша справа – йти воювати ризикуючи втратити життя чи залишитися калікою. Як доводять чисельні фокус-групи Z-патріоти, здебільшого, на таке не готові. Мобілізація якісно змінить стосунки Z-патріотів із владною вертикаллю. Якщо сьогодні вони підтримують державу, то завтра почнуть всіляко уникати контакту із державними органами, щоб не потрапити під мобілізацію.
3) Від 1999 року і до сьогодні однією із ядерних груп підтримки путіна є жінки 40+. Проте масова мобілізація несе з собою ризики втрати підтримки й цієї групи. Сьогодні жінки сприймають втрати серед російських солдатів, безумовно як трагедію, але в силу кількісних показників ці втрати не стосуються кожної жінки. Загальна ж мобілізація збільшить вірогідність втрати рідних для переважної кількості жінок.
4) Удар по економіці. Загальна мобілізація виведе із економіки значну кількість працюючих людей. Сьогодні важко точно спрогнозувати кількісні показники можливих економічних втрат. Проте очевидно, що для економіки Мордору це буде стресова ситуація. В сумі із наслідками міжнародних санкцій це лише пришвидшить економічний колапс.
5) Загальна мобілізація передбачатиме масове потрапляння зброї до населення. Варто враховувати, що «глибинний народ» вкрай негативно ставиться до «офшорної аристократії» та й просто до заможних людей. Відповідно можна прогнозувати, що масове озброєння призведе до виникнення чисельних збройних мікро-конфліктів в повсякденності із присмаком «класового конфлікту».
6) Управлінський колапс. Пострадянська система керування є цілком гнилою системою. Критерієм успішності управлінської моделі є отримання фінансової ренти, а не ефективне керування. Існує великий ризик, що опинившись в стресових умовах мобілізаційної моделі, управління почне давати збої та валитись на всіх рівнях.
Можна сміливо прогнозувати, що при прийнятті рішень путін керуватиметься не логікою, а власним специфічним уявленням про світ. Проте який би сценарій не було обрано на 9 травня, маємо розуміти, що доля і країни, і кожного з нас залежитиме від становища на фронті.
Отож віримо в Господа, віримо ЗСУ, проявляємо солідарність!
Автор:Костянтин Канішев
