На фоні неоднозначної та досить стриманої позиції країн-учасниць ЄС та НАТО щодо допомоги Україні у протистоянні російській агресії, актуалізуються нові геополітичні системи безпеки поза рамками євро-атлантичного формату.
Нещодавня інформація про пропозицію прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона президенту Володимиру Зеленському створити новий міжнародний альянс, який протистоятиме Росії та стане альтернативою ЄС, стала цікавою альтернативою синиці в руці замість журавля у небі. За задумом Джонсона, новий союз або європейська співдружність збере країни, об’єднані недовірою до Брюсселя та включатиме окрім України, Британію, Польщу, Естонію, Латвію та Литву, а також, можливо, Туреччину на пізнішому етапі.
Де-факто Лондонський прем’єр запропонував формат політичної, економічної та військової співпраці, який географічно нагадує популярну ідею Балто-Чорноморського союзу – співдружність країн між Балтійським та Чорними морями, які разом протистоятимуть російській агресії в Європі.
Ідея для України достатньо цікава, однак, окрім позитивів, не позбавлена й слабких місць.
Чому Україні варто формувати новий безпековий союз?
1) Україні давно слід будувати військово-політичні альянси з Польщею, країнами Балтії, а також з Молдовою, Грузією та Туреччиною як державами, які єдині в Європі усвідомлюють геополітичну загрозу Москви і шукають дієвої безпекової системи. Ці країни історично самі відчули вплив «русского міра» і не мають жодних ілюзій щодо можливості діалогу з росією.
І у Варшаві, і у Вільнюсі, і у Анкарі розуміють, що Москва сприймає лише мову сили і готові без дискусій збільшувати оборонні бюджети. З об’єднанням зусиль країн Балто-Чорноморського регіону, росію справді можна поставити на місце та примусити до миру. Той факт, що після 2014 року досі подібного союзу не було створено, насправді є злочинною недбалістю українських політиків.
2) НАТО та ЄС продемонстрували слабкість, нерішучість і навіть побоювання у протистоянні російській агресії. Різношерстість позицій Угорщини, Франції, Німеччини щодо політики стримування росії, безперспективні намагання ведення переговорів з кремлівським убивцею не гарантують надійної безпекової підтримки усіх членів Альянсу у випадку російської агресії проти країн Балтії чи Польщі.
Чимало західноєвропейських країн переконані у відсутності загрози власній безпеці з боку росії через географічну віддаленість. Ці держави виділяють більше коштів на соціальні потреби та сумніваються у доцільності збільшення оборонних бюджетів і взагалі не мають бажання вступати у конфлікт з росією. У цьому західноєвропейські країни мають глибоку розбіжність з східноєвропейськими членами НАТО, котрі наполягають на посиленні оборони від російської загрози.
Тож новий союз, котрий би об’єднував країни, рішуче налаштовані на протистояння росії, виключаючи тих, які «ще не визначилися», міг би стати надійним щитом Східної Європи від пазурів російського ведмедя.
3) Можливо, запропонований британським прем’єром Англо-Балто-Чорноморський формат безпеки є єдиним доступним для України в найближчому часі, адже в НАТО та ЄС нас поки що не поспішають приймати. Заяви деяких європейських політиків, зокрема, міністра з європейських питань Франції Клемана Бонапро те, що на завершення процедури прийняття України до Євросоюзу піде щонайменше 15-20 років, засвідчують небажання частини європейських еліт інтегрувати воюючу з росією Україну.
До прикладу Емманюель Макрон агітує за створення нової “європейської політичної спільноти”, до якої могла б увійти й Україна – такий собі європейський передпокій. Тож поки перед Україною не відкриваються євро-атлантичні двері – Києву варто розглядати будь-який безпековий формат, аби знову не залишитися зовсім наодинці перед російським вторгненням. Зрештою, союз з Британією та Польщею міг би бути й проміжним варіантом, сходинкою на шляху до ЄС та НАТО.
Однак варіант нового союзу поза рамками ЄС та НАТО має й чимало мінусів і слабких місць, котрі можуть суттєво розчарувати українців й стати пірровою геополітичною перемогою для України.
Чому Україні варто продовжувати стукати у двері ЄС та НАТО?
1) Найвагомішим аргументом є те, що росія нікого в Європі не боїться. Всі європейські держави і весь ЄС росія розглядає як слабшими за себе. Реально Москва боїться лише США та Китаю. Тому й Кремль лицемірно пропонує європейським державам формувати на континенті суто європейський безпековий союз, без американців. Щоб росія могла безперешкодно залякувати і шантажувати слабших.
І хоча «друга в світі» російська армія відгребла по повній від країни, яку планувала взяти за два тижні, тим не менше єдиний блок у Європі на який зважатиме Москва – лише НАТО. Тож якщо Україні потрібна гарантована безпека, а не повторення війни через кілька років, тоді НАТО залишається найбезпечнішим варіантом.
2) Союз Британії, країн Балтії та Польщі не володітиме тими фінансовими ресурсами, котрі має Європейський Союз для фінансової підтримки України. Якщо Україна сподівається на серйозні інвестиції, модернізацію інфраструктури, відбудову промисловості, то без спільних європейських проектів нам буде складно.
Членство в ЄС давно розглядається українським суспільством як доступ до європейських дотацій. Та ж Польща за десять років членства отримала від ЄС понад 100 мільярдів євро допомоги та грантової підтримки, завдяки якій було збудовано дороги, інфраструктурні об’єкти, відреставровано лікарні і пам’ятки культури. Україна розраховує на подібну програму, але поза рамками ЄС сподіватися доведеться більше на власну економіку та невеликі британські інвестиції.
3) Також не відомо, чи готові Польща та країни Балтії зробити ставку на формування нової геополітичної ініціативи, яка може скомпрометувати їхні відносини з Брюсселем. Все-таки ці держави перебувають під надійною парасолькою НАТО та ЄС, в яких хоч і не всі країни-члени будуть допомагати їм військами у випадку російської агресії, однак наодинці вони точно не залишаться.
Натомість вступ у союз з Україною, який дуже ймовірно зробить їх учасниками бойових дій з росіянами, може викликати негативну реакцію Парижа і Берліна: мовляв, чого ви втягуєте нас у війну з росією? «Або не втручайтеся, або на нас не розраховуйте» – цілком ймовірна відповідь європейських любителів переговорів з путіним.
Тож нова ініціатива Бориса Джонсона може стати непевною альтернативою для України замість гарантованих і довготривалих безпекових форматів. Наразі, Україна продовжує переговори про надання статусу кандидата в члени ЄС вже в червні і не полишає надій на долучення до спільного європейського дому, а не передпокою.
Автор: Валерій Майданюк.
