Вбити ворога в бою – означає лише зменшити армію супротивника тільки на одного солдата, в той час як живий, але позбавлений присутності духу ворожий солдат є носієм страху. А цей страх здатен викликати епідемію паніки.
Ліддел Гарт

Ще на минулому тижні Головне управління розвідки Міністерства оборони повідомляло, що війська Мордору закінчили перегрупування військ для початку широкомасштабного наступу на Донецькому напрямку.

Планам путінської армії було присвячено минулий матеріал нашого циклу. Сьогодні спробуємо систематизувати інформацію із відкритих джерел щодо планів нашої армії.

Військово-матеріальний стан

Донедавна окупаційна армія мала перевагу над ЗСУ у більшості видів важкої та безконтактної зброї. Маються на увазі літаки, ракетні установки, танки, бронетехніка.

Сьогодні ситуація дещо змінилась. Почалось інтенсивне постачання союзниками зброї.

Не випадково Пентагон заявляв, що росіяни сконцентрувала свої обстріли залізничних та автомобільних магістралі, якими переміщують озброєння для ЗСУ. Ймовірніше за все ці бомбардування ворога не були карколомно-успішними. Принаймні на це може вказувати те, що масований наступ окупантів відбувається мляво. При цьому тональність мордорських повідомлень щодо майбутнього наступу стала дещо стриманішою.

За підрахунками аналітичного центру Oryx втрати окупантів у військовий техніці склала 3002 одиниці. Також сьогодні можна побачити повідомлення, що в Мордорі відновлюють зразки старої наступальної техніки.

Так само як і раніше у окупаційних військ відчувається проблема із логістикою та своєчасним постачанням боєприпасів, палива, їжі та медикаментів. Варто відзначити, що на першому етапі війни ЗСУ дуже вдало ліквідувало «конвої» постачання ворожої армії. Відрізані від постачання окупаційні війська часто зупинялись не досягаючи пунктів призначення. Сподіваємось, що й сьогодні така тактика буде успішною.

Дислокація

Українські позиції мають низку переваг. З донецького напрямку українські війська прикриті укріпленнями, що спираються на артилерію, які вони створювали на лінії зіткнення починаючи з 2015 року.

З півночі та сходу наші позиції прикриті річкою Сіверський Донець, яка є серйозною перешкодою для техніки ворога. Російська армія змогла створити на цій річці лише один плацдарм на південь від міста Ізюма. ЗСУ мають кілька плацдармів: від Чугуєва та Лимана до Сєверодонецька, — з яких вони загрожують російським військам контрнаступом.

Психологічно-моральний стан

Важливішою нашою перевагою лишається низька вмотивованість армії супротивника.

У військових частинах, які брали участь у боях в Київській, Чернігівській та Сумських областях рівень відмов від повернення в зону бойових дій складає 20%-40% від особового складу. Військове керівництво окупантів застосовує максимально методи персонального тиску на «отказніков». Після побиття одного-двох «найбільш борзих» в кожній частині, інші солдати значно рідше наполягають на відмові повернення на фронт.

У перекинутих з Далекого сходу військових частинах найбільш гостра проблема – брак особового складу. Зменшенню кількості поповнення сприяє й інформація щодо проблем із грошовими виплатами в армії рф.

На донбаському напрямку керівництво окупаційної армії застосовує ще один метод зменшення втрати серед російських бойових частин. Першими під час атаки кидають мобілізованих з окупованих територій. Лише після того, як в ході атаки українські вогневі точки визначені, в наступ ідуть частини із рф. Із великим рівнем втрат серед «ссклад з ОРДЛО» ніхто не рахується.

Моральний стан окупаційної армії також погіршується в зв’язку із браком досвідчених молодших офіцерів та сержантів. Як показує досвід, саме від них значною мірою залежить моральний дух військових частин. Тим більше при наступі.

Саме психологічний чинник може стати одним із найбільш визначальних в битві за Донбас. Варто навести ще одну цитату Ліддел Гарта: «У більшості кампаній порушення психологічного і фізичного балансу противника було важливою передумовою його остаточної поразки».

P.S. Менш за все хотілось б, щоб у читачів виникло відчуття, що результат битви вже визначений. Бої в Донбасі будуть складними та жорсткими.

Отож, віримо в Господа, віримо ЗСУ, проявляємо солідарність!

Автор:Костянтин Канішев

Війна – це безумовне зло. За жодних обставин не можна пропагувати війни чи вбивства людей. Проте поки що не винайдено способу змусити людство до постійного, тривалого миру. І навіть поява ядерної зброї як фактора стримування не убезпечило людство від конфліктів, і зараз світ в одному кроці від глобального конфлікту.
З прадавніх часів існували ті, хто прагнув жити, грабуючи і поневолюючи інших. Весь процес людської еволюції складався з того, що одні об’єднувалися, щоб захистити себе, інші – щоб грабувати беззахисних. Зрештою, подібні великі спільноти поступово перетворювалися на нації та держави. А ті, хто не хотів об’єднуватися, гинув або ставав частиною іншої спільноти, тільки як раб. Одинаки ніколи не виживали і завжди ставали жертвами.

Сучасний світ, звісно, значно відрізняється від того, що тисячу чи навіть сто років тому. Фактично завершився процес формування націй, а особисті свободи індивідуума в багатьох державах досягли небаченого рівня. Аж до права заперечувати державу, її правила життя (у виглядів законів) та її необхідність для безпеки кожного громадянина. Свобода волі, майнова свобода, право на самозахист почали хибно трактуватися та абсолютизуватися. Заперечувалася необхідність існування такого державного інституту як армія та монополія держави на насильство.

Це відбувалося в переважного “ситих” західних країнах і хоча подібні ультраліберальні погляди ще не набули домінуючих позицій, їх голос став помітним. І, як класичний приклад, можу навести ситуацію з появою так званого руху Black Lives Matter, коли перевищення сили поліцейським проти рецидивіста під час спроби вчинення ним злочину, що мало наслідком смерть, спричинило сплеск вандалізму. Спричинило появу “територій без влади” та частково всесвітнього руху…
Частково, це ставлення до держави, прав та свобод транслювалося і в Україну. В нас також виникали рухи і політики, які пропагували ліберальні та ультраліберальні погляди, аж до радикального анархокапіталізму, коли держава оголошувалася непотрібною. Я часто чув від різних активістів лібертаріанських організацій, що особиста свобода – найвища цінність, що армія, навіть під час війни – не потрібна, оскільки все вирішать вмотивовані громадяни самостійно і т.д.

Але настало 24 лютого 2022 року. Події, які почалися в країні починаючи з цього дня, мають пояснити навіть найтупішому індивідуалісту, що сам по собі він є ніхто. Що шанси на виживання , без приналежності до певної спільноти, дорівнюють в цих умовах нулю. А всі розмови про особисті свободи є примарою, якої не існує. Згадайте, що ані гроші, ані посади не рятували від куль та прильотів, а також – від мобілізації, необхідності чоловікам лишатися в країні тощо. Згадайте історії з Рябошапкою чи Суркісом на митниці, коли сталі в мирний час правила раптово для них перестали працювати.

Зрозуміло, що умовний мешканець заходу України зараз не відчуває того, що мешканці Ірпеня чи навіть того ж Києва. Не кажучи вже про Харків та інші міста на сході, особливо, звісно, Маріуполь. Коли навіть великі гроші не гарантували того, що ти виїдеш живим, а якщо виїдеш – то в умовному Львові тобі буде де переночувати, а не залишитися на вулиці. Бо якби не тисячі чи десятки тисяч волонтерів, які опікувалися біженцями там, де це було потрібно, якби не держава, інституції якої забезпечували багато, від безпеки до ресурсів – ті мільйони, які втікали від війни, мали б щонайменше серйозні проблеми.

Але ніхто не був кинутий напризволяще, бо, на наше щастя, окрім невеликих спільнот, в нас є дві великі – нація і держава. І обидві захистили тих, хто цього потребував. Водночас з цим, якби не існувало армії та інших силових інституцій, є очевидним, що війська росії знаходилися б далеко не там, де вони є зараз. І, цілком реально, що і держави б Україна не існувало, і ми б всі або опинилися в окупації, або – стали б біженцями в інших державах.

Зараз не є секретом, що наша держава була готова до нападу росії (наскільки якісно – питання не цього тексту). Ракетні удари, навіть першої хвилі, були частково перехоплені, техніка – виведена з місць, де за даними росіян вона мала б знаходитися, піхотні підрозділи та бронетехніка також була готова і зустріла ворога. Зрозуміло, що будь-яка подібна атака до тої, яку здійснила росія, не могла бути повністю відбита, були прориви, десанти, втрати. За певний час ворог підійшов до Києва, захопив низку міст на півдні. Але тільки завдяки тому, що працювали державні механізми, плани “захопити Київ за 2-3 дні” не були реалізовані.

Також, ми наочно пересвідчилися в необхідності ієрархії і приборкання власного індивідуалізму. Бо армія неможлива без чіткої вертикалі, наказів та їх виконання. Так само і в суспільстві індивідуальні свободи мають бути підпорядковані суспільним інтересам. Той, хто ці уроки не вивчає на прикладі інших чи попередників, змушений платити за них власною кров’ю. Жертвами і ризиком втратити все.

Зараз цю ціну платить Україна. Проте головне – зробити правильні висновки і на майбутнє не повторювати помилок.

У війні з Україною Кремль досягає діаметрально протилежних цілей, а Україна поступово перетворюється на той образ, якого найбільше боялася російська пропаганда.

Слабка державна національна та мовна політика, яка велася в Україні від початку незалежності була настільки сприятливою для посилення русифікації України, що навіть не дивно, що наша держава стала величезною спокусою для російської агресії.

В 1990-их та 2000-их роках в світі не було жодної держави, окрім України, в якій були б створені найкращі культурні та політичні умови для комфортного проживання росіян та російськомовних. В жодній іншій країні, в тому числі і в російській федерації, не було такої толерантності й свободи для російської мови, розвитку російської культури та вільного волевиявлення будь-якої політичної проросійської позиції. Україна буквально стала «Землею обітованою» для росіян та російськомовних, яким тут було дозволено практично все.

Десятки років в незалежній Україні існували тотально російськомовні школи та університети, і навіть захищалися російською мовою дисертації. А на телебаченні, радіо, в пресі російська навіть домінувала, і якби не введені державою мовні квоти – русифікація України набула б колосальних масштабів.

Пропаганда російського великодержавного шовінізму, приниження національної гідності українського народу, паплюження українських національних героїв — все це публічно з парламентських трибун та університетських кафедр, зі сторінок найвпливовіших мас-медіа вільно поширювали росіяни-українофоби в незалежній Україні всі роки української незалежності.

Всі ці роки росіяни-українофоби вільно створювали в Україні власні національні політичні партії, такі як «Русский блок», «Русская община Крима», «Партія політики путіна», які в атмосфері демократичного вільнодумства пропагували російську ідентичність та прагнули насадити її російськомовним українцям.

Здавалося б – якщо в жодній іншій країні світу, в тому числі й в росії та білорусі, росіяни не мали такої свободи – то для чого поливати цю благодатну країну брудом, демонізувати та звинувачувати у якомусь «нацизмі»?

Але навіть цього росіянам виявилося мало і вони вирішили, що українці на українській землі взагалі повинні стати людьми другого сорту, а влада тут має бути російською.

Проте в ході воєнної агресії замість толерантної до всього російського і миролюбної країни росіяни отримали мілітаризовану і рішуче налаштовану на викорінення російського впливу національну європейську державу.

Заявленою метою вторгнення «немитої» в Україну була ефемерна «денацифікація» під якою в Кремлі розуміли українську національну ідентичність, мову, культуру та суверенітет.

В результаті москва отримала небачений зріст патріотичних і націоналістичних настроїв в Україні, де майже кожен українець – бандерівець. Націоналізм тут став єдиною адекватною ідеологією в умовах захисту власної батьківщини від ворога, який кожне наше місто хоче перетворити в Бучу та Маріуполь.

Другою заявленою метою була росіян була оголошена «демілітаризація», попри те, що саме росія, як загроза миру у світі, якраз найбільше потребує демілітаризації.

В результаті москва отримала багатократне посилення ЗСУ, в тому числі й найпередовішими зразками закордонної техніки. Якість озброєння української армії зростає кожен день: збільшується чисельність, здобувається досвід, покращуються тактичні й оперативні навички командування.

Неоголошеною метою путінського вторгнення було знищення української державності та суверенітету.

А в результаті Українська держава стала сильною, як ніколи. ЗСУ, поліція, транспортні служби, інформаційна політика держави, органи влади всіх рівнів працюють ефективніше, ніж будь-коли раніше.

Геополітичною метою російського вторгнення було послаблення НАТО. А натомість Кремль лише отримав посилення Альянсу, до якого оголосили намір долучитися навіть нові члени – багаторічно нейтральні Швеція та Фінляндія. Крім того, східний фланг НАТО багатократно посилився, насичення військами та озброєннями найближчих до ерефії країн Альянсу стало небаченим за останні 35 років. Відбулося й посилення консолідації учасників блоку, в якому всі держави визнали путіна агресором.

Психологічною метою путінського вторгнення було залякування світу російською воєнною потугою, демонстрація військової міці, щоб після України всі держави Центрально-Східної Європи почали танцювати під дудку Кремля.

Приклад України мав стати демонстрацією сили, після якого решту геополітичних агресій москва сподівалася домагатися лише погрозами – адже всім мало б стати страшно роздратувати Кремль.

Натомість весь світ побачив, як уславлена російська армія програла битву за Київ, не змогла взяти навіть Ірпінь. А відео російських танків, які тягають українські трактори стали всесвітнім мемом, який вже активно використовують у Фінляндії. За два місяці російська армія втратила близько 20 % своєї технічної потужності й невдовзі втратить ще більше. Міф про силу російської армії повністю зламаний.

В результаті ніхто в світі не лише не злякався, а навпаки – світ ще більше піднявся проти москви, застосовує небачені до того санкції,  постачає зброю та надає Україні підтримку, яку не можливо було уявити ще два місяці тому.

На жаль російські мародери завдали й важких втрат українській економіці, захопили практично все українське Приазов’я, перетворили в руїни Маріуполь та досі контролюють Херсон. Геноцид та знищення українців також було частиною плану путіна і в аспекті військових злочинів росія частково досягнула задекларованих успіхів. Однак результатом таких «успіхів» стала не деморалізація України та світу, а міжнародна ізоляція росії і ще більший спротив окупантам, ще більша рішучість до боротьби та визволення окупованих українських земель.

Після перемоги Україна стане якраз такою державою, яку до смерті бояться російські пропагандисти: мілітаризована та озброєна найкращими західними озброєннями, національно-свідома та патріотична, економічно заможна європейська країна в якій викорінили і ненавидять все російське і на яку росіяни більше ніколи не наважаться нападати.

Автор: Валерій Майданюк

Сьогодні відбудеться другий тур президентських виборів у Франції. Як і в 2017 році, в другий тур вийшли діючий президент Еммануель Макрон та представниця право-популістської партії Марін Ле Пен.

Тенденції

Виборчий цикл 2022 продемонстрував суттєві зсуви в електоральному полі Франції. Навіть враховуючи специфіку французької політичної культури, зміна електоральних трендів є показовою для всього Європейського континенту.

В короткому тексті варто зупинитись на двох основних тенденціях пов’язаних між собою.

По-перше, занепад класичного право-лівого розподілу політичного поля.

Якщо в 2017 році представник класичної помірковано-правої партії «Республіканці» здобув третє місце із 20,1% голосів, то у виборчому циклі 2022 рейтинг цієї сили «просів» більше ніж в чотири рази. «Республіканці» набрали лише 4,78%.

Так само суттєво зменшилась і кількість голосів отриманих класичними лівим. Представник Соціалістичної партії у 2017 році набрав 6.36 %. В 2022 за кандидата від цієї партії проголосувало лише 1,75%. Цей результат навіть менший аніж відсоток набраний маргінальною Комуністичною партією, представник якої отримав 2,28%.

По-друге, суттєве зростання популістських політичних проектів. Ця тенденція стосується як правих, так і лівих популістів.

В 2017 «некласичний лівий» Жан-Люк Меланшон посів четверте місце. На цьогорічних виборах він же опинився на третьому місці. Цю динаміку можна пояснити «просіданням» республіканців. Проте варто звернути увагу на те, що електорат Мелашона зріс на більше ніж 600.000 голосів.

Доволі загрозливою тенденцією виглядає суттєве збільшення французів, готових голосувати за правих популістів. Сумарний показник Марін Ле Пен та ще одного правого популіста Еріка Земмура перевищує 30% голосів.

В 2017 році за Марін Ле Пен в другому турі проголосувало 33.90%. В цьому ж році, згідно опитуванням, її рейтинг в другому турі суттєво перевищує 40%.

Варто звернути увагу на близькість показників правих популістів другого туру в 2017 та першого туру в 2022 ройці. Можемо говорити про те, що значна кількість виборців, для яких вибір правих популістів був «прийнятним» у попередньому виборчому циклі, перетворились на їх міцних виборців.

Якщо ця тенденція збережеться, можемо стверджувати, що результати правих популістів суттєво зростуть під час наступних виборів.

Ключове питання ІІ туру

Результати голосування в першому турі виборів виглядають наступним чином:

Емманюєль Макрон «Вперед, республіко!», лівоцентристи – 27,84%

Марін Ле Пен «Національне об’єднання», праві популісти – 23,15%

Жан-Люк Меланшон «Нескорена Франція», помірковано ліві – 21,95%

Ерік Земмур «Реконкіста», праві популісти – 7,07%

Валері Пекресс «Республіканці», правоцентристи – 4,78%

Яннік Жадо «Європа Екологія Зелені», зелені – 4,63%

Інші шість кандидатів набрали менше ніж 4% голосів.

Ключовим для ІІ туру стане питання – за кого проголосують прихильники Жана-Люка Меланшона. З одного боку ліві виборці «Нескореної Франції» традиційно не сприймають кандидатів від популістичних партій. Проте, як це не парадоксально, але програмні засади «Нескореної Франції» та «Національного об’єднання» близькі в багатьох пунктах.

Значна ж частина лівих виборців сприймає програму Макрона як занадто неоліберальну і не готові голосувати за нього.

Сам Меланшон закликав не підтримувати Ле Пен, проте не висловився на підтримку Маркона. Його фразу «Вирішувати вам… Ми знаємо, за кого ми ніколи не проголосуємо. Ви не повинні давати мадам Ле Пен жодного голосу» можна трактувати по різному.

Перспективи

Опитування останнього тижня віддають перевагу Макрону в 8%-10%. Проте не варто забувати про різницю в результатах опитувань та результатах голосування в першому турі виборів.

Такий політтехнологічний феномен, як «зсув останньої хвилини» діяв вже не на одних виборах.

Щодо наслідків для України можна лише повторити те про що йшлося в попередньому матеріалі нашого проекту.

Гіпотетичний виграш Ле Пен, поза всяким сумнівом, погіршить ситуацію для України.
Проте в короткостроковій перспективі це не матиме катастрофічних наслідків. Для України значно важливішими є позиція США, Великої Британії, ФРН, Туреччини, Польщі чи навіть країн Балтії.
Значно більш негативно перемога Ле Пен може вплинути на можливий вступ України до Європейського союзу. Якщо анонсоване Ле Пен перетворення ЄС на альянс суверенних націй таки відбудеться, то ймовірніше за все, питання розширення ЄС за рахунок будь-якої країни втратить свою актуальність.

За будь-яких умов нам важливіше зберігати віру в Господа, віру в ЗСУ та підтримувати солідарність!

Автор:Костянтин Канішев

Вся сутність московського православ’я яскраво помітна на прикладі запропонованого ООН «Великоднього перемир’я»: між припиненням вогню на святий Великдень та пролиттям крові православних християн росіяни обрали кров.

На перший погляд воєнні дії між двома православними країнами мали б припинитися хоча б на період Великодніх свят, з огляду на повагу до віри та християнських цінностей.

Заклик «призупинити вогонь на чотири дні — зі Страсного четверга до Великодня 24 квітня» висловив генсек ООН Антоніу Гутерріш, який закликав «організувати Великоднє перемир’я, припинити кровопролиття щоб відкрити вікно для діалогу та миру. У ці дні можна було б провести евакуацію людей з гарячих зон» – зазначив генеральний секретар.

Подібна практика існувала здавна, і навіть під час глобальних конфліктів на Різдво чи Великдень припинялися взаємні обстріли. Зокрема відомо, що під час Першої світової війни солдати ворогуючих армій християнських країн не обстрілювали один одного під час найбільших християнських свят.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба також закликав росію почути Гутерріша та зреагувати на його пропозицію – оголосити в Україні Великоднє перемир’я.

Однак «православна» росія відкинула Великоднє перемир’я. Керівництво росії розкритикувало християнську пропозицію й назвало заклик до перемир’я «бажанням київських націоналістів отримати передишку та розпустити більше “фейків” про російських солдат».

Якби росія була справді православною, і якби російська православна церква мала відношення до християнства, тоді великоднє перемир’я і справді могло б відбутися. За цей період можна було б врятувати десятки тисяч цивільних, які опинилися в підвалах під час бойових дій.

До слова – абсолютна більшість мешканців Харківщини, Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запорізької області – православні. До того ж – значна частина їх – прихожани московського патріархату, які навіть після проголошення канонічної Православної Церкви України не покинули відвідувати релігійно-диверсійні осередки «русскава міра», які за рекомендацією ФСБ називають «храмами».

Натомість, московський патріарх Кіріл у відповідь, віддячив заблукалим українським вівцям благословенням війни проти України. Безумовно патріарх московський знав, що його православні парафіяни в Україні будуть гинути під російськими бомбами, ракетами та снарядами. Але наказ по лінії ФСБ для російського церковника значно вагоміший, аніж християнські заповіді чи навіть православна солідарність.

Зрештою, церква в московитів завжди була підпорядкована державній владі, оспівувала режим і підтримувала гноблення, кріпацтво, і державне свавілля щодо простого люду. Традиція контролю спецслужб над церквою в росії не переривалася ні з часів російських царів, ні за періоду радянського тоталітаризму.

Однак за путінської диктатури відбулася ще більша інтеграція держави та церкви, в рамках якої навіть храми для РПЦ будувалися за спеціальною бюджетною програмою. Не тому, що путін вирішив будівництвом церков відмолити гріхи, а насамперед тому, що старий кремлівський кадебіст належно оцінив рівень пропагандистського зомбування мас руками ефсебешників у рясах.

По суті, російська православна церква давно перетворена на релігійно-пропагандистський відділ режиму, в якому всі духовні посади, так само, як і свідомість парафіяльних священників, жорстко контролює ФСБ.

У православній московській літературі, яку видає РПЦ, та промовах священників левову частину займають не стільки питання віри, примирення, домашнього насильства чи шкоди алкоголізму, від яких потерпає вся росія, скільки антиукраїнська й антиамериканська пропаганда, наклепи на історію України та виправдання путінського геноциду українського народу. І практично ніхто з так званого московського духовенства не чинить спротиву політиці церкви, яка давно втратила всі зв’язки з християнськими цінностями.

Ненависть російського православ’я до всього українського та імперське прагнення прямо загарбати українські землі  – «возсоєдініть Русь» чи «савєцкій саюз», стали переважаючим змістом релігійно диверсійної структури Кремля яка маскується під православну церкву.

А численні факти переховування російської зброї та диверсантів у так званих храмах московського патріархату в Україні, які перетворили РПЦ з пропагандистського у воєнне формування Кремля, ставлять остаточний хрест на ідентифікації «російської православної церкви» як релігійної організації.

Очевидно, що майбутня денацифікація та демілітаризація росії, якої давно потребує ця агресивна країна заради свого спасіння, не може обійтися й без «православної люстрації». Без очищення російської церкви від адептів рашизму та пропагандистських поплічників путінського режиму православ’я на росії не має майбутнього.

Автор: Валерій Майданюк.

Одним з найнебезпечніших епітетів якими росіяни називають українців є навіть не «бандерівці» чи «укрофашисти», а імперський термін «братній народ», яким москва завжди позначала сусідні народи-жертви.

Російська пропагандистська риторика нерідко потребує перекладу на людську мову. Це особливо актуально для народів, які не мешкають поруч з росією, позаяк народи, які історично були сусідами росіян добре знають, що означає тавро «братній народ» в російській імперській риториці.

Зазвичай «братніми» росіяни називають сусідні народи які вже стали їхніми жертвами та повністю або частково окуповані. Так в «немитій росії» називають насамперед українців та білорусів.

«Дружніми народами» росіяни зазвичай називають нації та країни на які збираються напасти – Казахстан, Грузія, Молдова і тд.

А от «ворожими» московська пропаганда називає країни на які не може напасти і тому від безсилої злості поливає їх брудом та образами. Терміном «ворожі» москва позначає насамперед литовців, латвійців, естонців, поляків, чехів, британців, американців та інші вільні нації та держави, чіпати яких росія боїться тому й ненавидить ще більше.

Показово, що саме словосполучення «братній народ» не має жодного генетичного чи історичного підґрунтя і є суто пропагандистським. Якщо говорити про якісь історико-етнічні зв’язки сучасних народів чи про якихось спільних етнічних предків, то за такою логікою до споріднених націй можна віднести й тих, які б навіть образилися на подібні порівняння.

До прикладу євреї з арабами належать до однієї мовно-етнічної семітської групи яка в минулому поєднувала чимало споріднених народів. Росіяни тут цілком могли б вжити навіть термін «братні». Однак чи допомагає цей багатотисячолітній історичний епізод бодай зменшити рівень взаємного насильства на Близькому Сході сьогодні?

Французи та німці, між якими за останні кілька століть точилося багато кривавих воєн, в тому числі й дві світові, – також  «братні народи». Племена франків, які дали назву сучасній Франції – вихідці з германських земель сучасної Німеччини. Саме германський вождь франків Хлодвіг став творцем франкського королівства. Спільна історія, спільна держава Карла Великого і спільна кров, часто пролита у взаємних війнах, цілком дозволяла б говорити про «один братній народ», якби серед німців чи французів були послідовники ідеології примітивної російської пропаганди. Але таких не знайшлося.

Адже європейські нації чудово розуміють, що будь-які реляції про якесь «спільне історичне коріння» – це прямий шлях до імперських зазіхань на землі чужої країни.

Недаремно всі геноциди траплялися саме під лозунгом “братства”: криваві злочини сербів проти хорватів та боснійців чи росіян проти українців.

Будь-які апелювання до «спільної етнічно-історичної єдності» на ґрунті слов’янського походження чи проживання в рамках однієї імперії є просто абсурдними. Адже якщо брати максималістський аспект, то всі люди та народи є дітьми Адама та Єви – отже вже «брати».

Вчені, які не вірять в теологічні пояснення обґрунтовують факт існування «мітохондріальної Єви» – спільного  предка чи навіть «праматері» сучасних людей, котра жили близько 200 тисяч років тому в Африці. В метафоричному сенсі фрази про братерство людей мають право на існування, однак лише росіяни використали це як обґрунтування нападу на сусідню країну.

При тому, що попри спорідненість народів Європи, яка складається з трьох великих мовних груп – германської, романської та слов’янської,  ніхто не казатиме, що до прикладу британці та німці «брати». Навіть попри те, що племена англів та саксів були германцями, як колись переселилися з території Німеччини і заселили Британію, давши назву країні Англія.

Однак російська пропаганда вирішила будувати свої абсурдні імперські аргументи на конструктах, на яких жодна імперія в минулому не додумалася аргументувати свою експансію.

Адже країни та народи за визначеннями не можуть бути «братами» попри будь-які історичні події в минулому. Кожен народ складається з різних етнічних компонентів, які за сотні років сформували сучасні нації, що аж ніяк не може бути раціональним аргументом про якусь вигадану пропагандистами «історичну єдність».

Показово, що в минулому найчастіше термін «братній народ» використовував Адольф Гітлер, який вживав його щодо аншлюсу – примусового приєднання Австрії до Третього Рейху.

Сучасні ідейні послідовники Гітлера – рашисти, взяли на озброєння всі найогидніші елементи нацизму: концтабори, геноцид, масове руйнування міст та пропагандистські кліше, такі як «братній народ».

На жаль, російські пропагандисти ще повністю не припинили називати Україну «братньою», хоча серед тих росіян, які знають про реальні втрати російської зростає відсоток тих, хто волів би відносити українців до більш безпечної для нас категорії категорії «ворожі народи». Однак, рішучий опір ЗСУ та всієї української нації засвідчує, що ми впевнено і безповоротно рухаємося подалі від остогидлого «братерства» з російським Каїном.

Автор: Валерій Майданюк

За інформацією із відкритих джерел відомо, що для путіна вкрай важливо продемонструвати хоч якісь успіхи на фронті до 9 травня.

Про символічне значення цієї дати вже йшлося в одному із попередніх матеріалів. Сьогодні ж важливо розглянути військову частину планів окупаційної армії.

На першому етапі війни план Мордору передбачав маневрене використання танкових частин з метою оточення військ ООС на Донбасі. Стратегічною метою було утворення великого котла в районі Донбасу.

Розрахунок окупантів полягав не лише у військовому аспекті, але й в психологічному. Утворення котла мало призвести до відчуття шоку в українському суспільстві – так званого ефекту Дьєнб’єнфу. Аналогічний ефект досягався окупаційною армією під час утворення «котлів» під Іловайськом та Дебальцево.

В 2022 році окупаційна армія змогла утворити великий котел лише біля Маріуполя. Проте спроби створити котли на інших ділянках провалились.

Після невдач першого етапу під Києвом, Черніговом та Сумами, генштаб Мордору розробив інший план, який починає реалізовувати вже сьогодні. І хоча стратегічні плани й сьогодні передбачають створення котлів, проте тактика окупантів зазнала суттєвих змін.

Тепер замість локальних зіткнень в напрямку окремих міст та селищ ворог планує діяти великими скупченнями військових сил. По суті, від формату сучасної мобільної війни Мордор переходить до методів ІІ світової війни.

Таке ведення військових дій передбачає:

існування сталої лінії фронту;

наступ масштабними, багатотисячними військовими з’єднаннями;

лобове використання танкових частин;

максимальне використання артилерії та авіації під час підготовки до наступів.

Для реалізації цього наступу Мордор зосередив від 76 до 87 батальйонних технічних груп.

Поки тримається героїчний Маріуполь, основним плацдармом наступу окупантів визначено місто Ізюм. Наступ планується в напрямку півдня Харківської та півночі Донецької областей.

Контроль над Ізюмом має стратегічне значення. Контроль над цим пунктом дозволяє оркам безперебійно постачати власні армійські частини на правому березі Сіверського Донця.

Крім того, від Ізюму спостерігається намагання супротивника прорватися в напряму Барвінкової та Лозової. Це дозволить якщо не створити котел, то принаймні перервати шляхи постачання Збройних сил України. Саме удари по вузловим станціям та мостам протягом останнього тижня стали одним із пріоритетів орків.

Крім того, не можна виключати спроби супротивника створити котли навколо Краматорська та Слов’янська. На півдні Донбасу прорахувати плацдарм для вірогідного наступу значно важче.

Ще одним суттєвим важелем може стати психологічний стан вищого командного складу Мордору. В разі провалу на Донбасі, новопризначений командуючий окупаційних військ олександр дворніков потрапляє в зону ризику. Знаючи мстивість путіна, найменше, що йому загрожує – опала. Як максимум – раптова смерть. В Мордорі запаси «новачка» ще не скінчились.

Отож, ймовірніше за все, дворніков буде намагатиметься набути славу «м’ясника» Жукова – полководця, який не рахувався із втратами власної армії та досягав перемоги не військовою майстерністю, а «завалюючи» супротивника трупами своїх солдат.

Від битви за Донбас багато чого залежить. Отож віримо в Господа, віримо ЗСУ, проявляємо солідарність!

Про плани нашого командування під час битви за Донбас читайте невдовзі.

Автор:Костянтин Канішев

Попередні матеріали за темою тут і тут.

Станом на сьогодні напевно найбільш впливовою групою в російському істеблішменті є саме «реалісти».
В порівнянні з іншими групами «реалісти» значно більш цинічно та конформістськи налаштовані.

Основний інтерес цього угрупування – збереження при владі та контроль над фінансовими потоками. Ідеологія для них має підпорядковане значення.

«Реалісти» не є мілітаристами, але вони й не проти війни, якщо її хоче путін. У випадку ж невдачі військових дій, ця група виступатиме за те щоб укласти угоду.

Саме представники цієї групи пропонують зміну меседжів на 9 травня для путіна. «Реалістам» здається цілком прийнятним варіантом оголошення, що на сьогодні російська армія досягла поставлених цілей. Тобто фактично вони пропонують припинення військових дій, оголошення про успіх «спецоперації» та початок переговорів із колективним Заходом щодо максимально швидкого зняття санкцій з росії. Така позиція не із «міролюбністю» групи, а із бажанням повернення до довоєнного «стану нормальності».

Медіа-впізнавана частина групи

Найбільш медіа-впізнавані представники цієї групи:

сергій пєсков – прес-секретар путіна;

сергій лавров – мінстр закордонних справ, за інсайдерською інформацією декілька разів просив путіна про власну відставку, проте прохання не було задовільнено;

володимир мєдінський – колишній міністр культури рф, сьогодні помічник президента рф, голова делегації рф на переговорах з Україною.

Для характеристики групи дуже показовим є приклад медінського. Довгий час він був найбільш запеклим борцем проти «викривлень радянської історії» та реалізовував ідею «російських моральних скрєп» на посаді міністра культури. Деякі оглядачі вважали його ледве не одним із ідеологів «російсько-путінського фашизму».

Проте після того як медінський очолив переговорну групу і, за інсайдерською інформацією, йому запропонували в разі відставки лаврова зайняти посаду міністра закордонних справ, його риторика суттєво змінилась. В інтерв’ю медінського стало значно менше згадок про «скрєпи» чи апеляцій до радянської історії.

Цей приклад зайвий раз демонструє властивий для всієї «групи реалістів» прагматизм. Якщо вони бачать запит з боку путіна на якусь тему, то вони намагаються її максимально поглибити, навіть ціною доведення ідеї до абсурду. Проте, як тільки путін втрачає інтерес до цієї теми, одразу припиняється й їх активність за цим напрямком.

Чекістська частина групи

Потужність «групи реалістів» полягає не в публічних особах, а в тому, що до неї належать чекісти.

Найбільш впливовими політичними фігурами із «корпорації чекістів» є:

микола патрушев – колишній голова ФСБ, сьогодні – секретар РНБО рф;

сергій наришкін – колишній голова держдуми, діючий голова Служби зовнішньої розвідки;

олександр бортников – діючий голова ФСБ.

Перевагою чекістів є їхні давні дружні стосунки із путіним та високий рівень персональної довіри. Принаймні так було до провалу першого етапу війни.

За роки правління путіна саме чекісти перетворились на найбільш впливову групу істеблішменту.

ФСБ сьогодні неофіційно контролює найбільші фінансово-промислові групи, суди, прокуратурату, слідчий комітет, частину генералітету.

Завдяки системному збору копромату контролюють практично всіх міністрів, губернаторів, депутатів державної та регіональних дум.

Послаблення чекістів

З початком війни чекісти виявились тими, хто найбільше втратив вплив. Показово, що на сьогодні єдиний підтверджений випадок арешту за провали першого етапу війни – керівник одного із підрозділів ФСБ.

Армія та генштаб значною мірою випали з під контролю. Ймовірне посилення генералітету несе з собою ризик втрати чекістами «монополії на насилля».

По позиціям ФСБ також суттєво вдарили економічні санкції. Чекісти традиційно контролювали систему відкатів по всій країні. Проте санкції призвели до того, що «кормова база» зменшилась. Прогнозована стагнація економіки призведе до ще більшого зменшення доходів керівництва ФСБ.

Ризики для «групи реалістів»

Зменшення «чорної каси» тягне за собою й ризик втрати керованості вертикаллю служби безпеки. Сьогодні значною мірою лояльність рядового та середнього складу ФСБ ґрунтується на видачі «зарплат в конвертах». Гіпотетичне зменшення таких виплат, або їх повна ліквідація, потягне за собою те, що керівники середнього рівня почнуть переорієнтовуватись на інші центри сили.

Найбільш слабкою стороною «групи реалістів» є те, що вони не мають ніякого «проекту майбутнього». Основне їх прагнення – відновлення довоєнного status quo. Саме ця група наполегливо переконує путіна припинити «гарячу фазу військових дій». Проте війна змінила все. Змінила не лише в Україні чи на росії. Війна змінила світ, який вже ніколи не буде таким як раніше.

Сьогодні головний розрахунок цієї групи полягає в тому, що представники інших груп зламають собі шию в Україні. В цьому плані варто згадати інформацію із відкритих джерел, що деякі фсбешники передавали ЗСУ інформацію про розташування кадировців. Хоча багато хто ставив цю інформацію під сумнів, проте вона виглядає дуже реалістичною.

ФСО

Говорячи про чекістів варто згадати ще одну службу – Федеральну службу охорони, яка забезпечує безпосередню охорону путіна.

Ця служба здавалося б близька до ФСБ, проте інтереси двох служб не є ідентичними.

Фесеошніків не можна розглядати як окрему групу, проте вони так само не входять до будь-якої іншої групи. ФСО є своєрідною «преторіанською гвардією» путіна, яка є рівновіддаленою від усіх інших угрупувань істеблішменту.

За словами інсайдерів, працівники служби, знаючи звички та слабкі місця путіна, доволі майстерно оволоділи навичками маніпулювання ним. Коли і як подати певну інформацію, в якій «папочці» покласти ту чи іншу доповідь, коли кого запустити на прийом до «першого». Всі ці, здавалося б, незначні прийоми спрацьовують.

Отож, не можемо виключати ситуації, коли саме від фесеошників буде залежати багато чого в боротьбі елітних груп.

Про інші силові групи читайте в нашому проекті незабаром.

Автор:Костянтин Канішев

Деякі особи намагаються зайняти третю сторону щодо російсько-української війни, або точніше – російського геноциду українців. Однак в дихотомії між добром і злом бути на третій стороні – означає потурати злу.

Спроба пошуку третього варіанту у стилі «я не за Україну і не за росію, я за мир» насправді не лише означає латентну проросійську позицію, але й насправді є бажаним результатом впливу російської пропаганди.

Тому, що позиція не підтримувати жертву від агресії злочинця-ґвалтівника і шукати якогось компромісу «аби обом було добре» насправді й означає досягнення бажаного злочинцем.

Якщо ставити знак рівності між сторонами у російсько-українській війні, тоді така світоглядна картина передбачатиме рівну відповідальність сторін за розв’язання цієї війни. А Україна її не починала ні в 2014 році, ні тим більше в 2022 році.

Мир на українській землі не може наступити коли сторони перестануть стріляти на існуючих лініях фронту. Якщо росіяни продовжуватимуть залишатися на окупованій Херсонщині, Луганщині, Донеччині то кожне містечко там буде Бучею, Бородянкою та Ірпенем. Росіяни, бойовики «ДНР», разом з розкосими бурятами та бородатими чеченськими й осетинськими найманцями встановили б у окупованих містах царство страху і терору, кидали б у підвальні катівні цивільних, грабували б будинки, ґвалтували б дівчат і дітей. Поступитися росіянам адміністративними межами Донбасу означає дозволити всьому українському Донбасу стати територією геноциду.

Тверезомислячі громадяни чудово усвідомлюють, що росія розпочала загарбницьку війну проти України не через міфічних «нацистів», а щоб перетворити нашу країну на російську колонію в путінській імперії. І анонсовані у російській пресі деукраїнізація України, концтабори, етнічні чистки та репресії із забороною української мови та культури є «остаточним розв’язанням українського питання». То ж яку третю сторону можна займати в питанні, коли йдеться про геноцид, придушення волелюбної нації в центрі Європи та перетворення народу на рабів?

Недалекоглядні любителі третьої сторони, які декларують мир між Україною та росією без вигнання російських загарбників, без повного звільнення українських територій та унеможливлення повторної хвилі російської агресії насправді лише повторюють вимоги російської переговорної групи в Стамбулі. Всі подібні пропозиції банального примирення нагадують заклики до примирення між євреями та нацистами, або куклукскланівцями та афроамериканцями.

Тут не йдеться про дві сторони, які чомусь між собою ворогують і скоріше б вже уклали мир. Якщо російські агресори припинять стріляти і підуть з української землі – тоді наступить мир, але якщо українці припинять стріляти – вся Україна стане такою як місто Буча на Київщині. І тут не можна займати якусь третю позицію – справедливість і правда лише одна.

Нещодавно подібну спробу пошуку «третього шляху» в стилі «ми за мир» здійснив і Хорхе Бергольйо, більш відомий мирянам як Папа Римський Франциск. Чиновники Ватикану також не особливо розібралися в причинах та сутності російської агресії проти України і вирішили організувати символічне примирення України та росії. Всупереч протестам українських греко-католиків, священників і політиків, попри бурхливу реакцію в українському суспільстві, у Римі таки відбулася хресна хода перед Великоднем під головуванням Папи Франциска, на якій українка та росіянка, які тривалий час живуть в Італії, разом пронесли хрест. На думку Ватикану, це мало символізувати таким чином «примирення народів».

У початковому тексті промови Папи навіть була теза про два «братні народи», але після протесту українських дипломатів Ватикан вирішив замінити промову тишею.

У москві таке бачення подій зустріли зі схваленням. Адже це саме те, що б воліла бачити московська пропаганда: українці та росіяни разом за мир. От тільки «злісна Америка та бандерівці миру не хочуть. Русского миру».

Навряд чи в тій ситуації понтифік хотів прислужитися кремлівському карлику, адже пізніше Франциск і піднімав та цілував український синьо-жовтий прапор привезений з Бучі, і молився за Маріуполь. Однак спроба деяких ватиканських чиновників стояти понад, шукати нейтралітет чи мир у боротьбі добра зі злом виглядає як мінімум не доречно.

У боротьбі добра і зла не може бути нейтралітету.  Обирати нейтралітет означає опинитися на протилежному від добра боці. Tertium non datur.

Автор: Валерій Майданюк

В нещодавньому тексті нашого проекту йшлось про розкол на елітному рівні в рф. Сьогодні пропонуємо вашій увазі характеристику найбільш впливових груп.

Тезово нагадаємо про зміст попереднього тексту:

Етап консолідації еліт, який відбувався в перші тижні війни, закінчився.

Боротьба відбувається за визначення «винного» у провалах окупаційної армії на першому етапі війни.

На нинішньому етапі боротьба в істеблішменті відбувається консолідація не проти путіна, а за вплив на нього.

Путіну поки вдається тримати баланс між різними середовищами. Якщо рівновагу не вийде втримати, то ще потягне за собою ризики втрати влади путіним.

«Група поміркованої експансії» до початку війни

Напевно найбільш слабкою із усіх силових елітних груп можна вважати «групу поміркованої експансії». Складається вона із представниками генерального штабу рф. Група асоціюється передовсім із Валерієм Герасимовим.

Саме герасімов є автором концепції «гібрідної» війни. Ймовірніше за все, він був розробником операції по захопленню АРК та здійснював стратегічне керівництво військовими діями на Донбасі в 2014-2015 роках. Є висока ймовірність, шо саме він ініціював варварські бомбардуваннях міст у Сирії.

Напередодні війни представники цієї групи виступали проти її розв’язання. Основні аргументи генштабу проти початку війни генштабу зводились до наступних пунктів:

Україна занадто велика для окупації її незначними силами;

українська армія якісно посилилась, починаючи з 2014 року;

країни НАТО надаватимуть суттєву допомогу Україні, навіть якщо вдасться зайняти ключові мегаполіси;

існує ризик довгого спротиву з боку українського партизанського руху.

Путін, спираючись на інформацію розвідки та на дані про розгортання проросійських мережі таки наполіг на розробці плану агресії проти України. Після чого генштаб запропонував план війни, який базувався на досвіді операції НАТО в Югославії 1999 року.

Згідно цього плану російська армія на першому етапі мала протягом першого місяця здійснювати ракетні удари проти об’єктів критичної інфраструктури, аеродромів та сил ППО. Лише після досягнення цілей першого етапу на територію України мали зайти збройні сили рф.

Всупереч позиції генштабу, представники фсб та фсо запропонували стратегію війни засновану на досвіді введення радянських військ до Чехословаччини в 1968 році. Цей план передбачав втрогнення великими колонами техніки одночасно по декільком напрямкам.

Рішенням путіна було прийнято комбінований варіант обох запропонованих стратегій. За основу були взяті пропозиції фсб/фсо. Проте план також включав в себе елементи пропозицій генштабу щодо ракетних обстрілів об’єктів критичної інфраструктури та військових цілей.

Наскільки можна судити з відкритих джерел, безпосереднє керівництво операцією здійснював путін. Оперативне керування на фронтах здійснювали представники фсб/фсо. Самим військовим була відведена функція військового супроводження. Але важливим є те, що усі накази та директиви видавались від імені генерального штабу.

Зміни під час війни

За місяць від початку війни сталась надзвичайно важлива подія, значення якої традиційно недооцінюють.

25 березня керівник генерального оперативного управління генштабу рф сергій рудський заявив про зміну планів війни. Тепер метою агресії була визначена не уся Україна а виключно «забезпечення безпеки Донбасу». Складалось враження, що «денацифікація» та «демілітаризація» вже не є актуальними.

Показовим є те, що з того часу сам путін довгий час ніяк не коментував зміну цілей. Його публічні заяви 12 квітня (тобто через 18 днів!!!) не додали ясності. Путін хоча й підтвердив позицію про зміну цілей у війні, але не відмовився від більш широких цілей.

Ці факти можуть казати про декілька речей:

По-перше, вперше за довгий час путіна фактично змусили відмовитись від «справи його життя» – знищення суверенної України та побудови «руського миру».

По-друге, показовим є той факт, що саме представник генштабу, а не представник кіл близьких до путіна заявив про зміну цілей війни. Ймовірніше за все таке рішення було схвалено президентом рф під вкрай сильним тиском генштабу.

В будь-якому випадку, той факт, шо під тиском цієї групи путін змінив своє рішення, може казати про суттєве посилення ролі генерального штабу.

Ресурси та перспективи групи

Основний ресурс цієї групи – суттєвий влив на армію. Цей вплив не є абсолютним. Завдяки контролю фсб деякі військові більше орієнтуються переважно на чекистів, а не на генеральний штаб. При всьому скепсисі, який відчувають військові до міністра оборони рф шойгу, його вплив на армію не варто зменшувати. Значна частина військових частин буде підтримувати саме шойгу а не герасімова.

Також доцільно згадати про особисті конфлікти між генеральним штабом та багатьма керуючими округів. Наприклад, виведення окупаційних військ в Україні із прямого підпорядкування генштабу та призначення командуючого – генерала дворнікова – більшість оглядачів оцінили як послаблення позицій генерального штабу. У відкритих держалах інформації зустрічається думка, що в разі успіху дворнікову обіцяна посада керівника генерального штабу рф.

Характерним для цієї групи є висока ступень ідеологічності. Для інших представників еліти (наприклад для володіна, пєскова чи, тим більше, кадирова) імперська риторика є лише інструментом, який дозволяє наблизитися до путіна. Натомість майже все керівництво генштабу складають люди віддані російській імперській ідеї. Інколи їх імперіалізм межує із чорносотенством. Отож вони, як ніхто інший, виступають за експансію росії. Проте, саме в силу своєї ідеологічності, зважують на ризики надмірної експансії і виступають за помірковане та поступове розширення росії.

Ще однією слабкою ланкою «групи поміркованої експансії» є те, що вона практично не пов’язана із представниками фінансово-промислових кіл.

Отож можемо стверджувати, що якщо не буде якихось форс-мажорних обставин, «група поміркованої експансії» буде виконувати допоміжну роль для інших, більш потужних груп..

При збереженні нинішнього стану речей вірогідною є поступова втрата впливу. Вкрай високим для цієї групи є ризик визнання винними за провали на фронті. Про особисті ризики в групі обізнані доволі добре. Наприклад, про «несподівані смерті» декількох голів департаментів генерального штабу. Причому ці смерті, за дивним збігом обставин, траплялись після тих чи інших неприємностей пов’язаних із армією або ж із армійською розвідкою.

Можна констатувати, що збереження статус кво несе з собою значно більш загроз для групи, аніж його руйнування. Проте залишається великим питанням, чи наважаться генштабісти на збільшення власної суб’єктності та ініціювання змін в росії.

Про інші силові групи читайте в нашому проекті незабаром.

Автор:Костянтин Канішев